Стеля: види обробки »Будiвельний портал - ремонт, нерухомiсть, облицювання, дизайн

Стеля - вельми важливий елемент iнтер'єру. Його якiсна обробка надає житловим примiщенням додатковий затишок i елегантнiсть, а висока вiдображає здатнiсть стельового покриття (зовсiм не обов'язково бiлого) дозволяє iстотно економити на електроенергiї, що витрачається на освiтлення примiщення. Не кажучи вже про те, що сучаснi варiанти оформлення дозволяють впоратися з цiлим комплексом проблем, що ранiше належали до категорiї нерозв'язних. Вид стелi, його геометричнi обриси, колiр поверхнi, матерiал, з якого вiн виконаний, iстотно впливають на здоров'я людини, її психоемоцiйний стан.

Стеля - нижня поверхня перекриття. У його обробцi застосовують самi рiзнi матерiали. Це можуть бути дерево i метал, природний камiнь i дзеркала, мiнераловатнi i полiмернi плити, фарба, тканина, шпалери i багато iншого. Стелi можуть бути фарбованi, клеєнi, натяжнi, пiдшивання, пiдвiснi i комбiнованi.

Давайте почнемо, але не вiд простого до складного, а вiд традицiйного до сучасного.

Клейовi стелi

Традицiйними для бiльшостi росiян довгий час були три види обробки стель: побiлка, фарбування i обклеювання стельовими шпалерами. Якщо стеля вже вирiвняли, то нiяких труднощiв з виконанням цих робiт за наявностi певного досвiду виникати не повинно. Інша справа, що роботи цi досить трудомiсткi, а отримуваний результат не здивує друзiв i знайомих. Саме тому останнiм часом все бiльша кiлькiсть людей при ремонтi свого житла вiдмовляють ся вiд таких способiв обробки. Замiсть побiлки, фарбування i стельових шпалер все частiше використовують рiзнi варiанти сучасних оздоблювальних матерiалiв, якi можна роздiлити на двi великi групи: пiдвiснi стелi i клейовi.

Найближче до звичних способiв оформлення стель знаходяться клейовi стелi. Так само як i вже перерахованi традицiйнi варiанти обробки, вони вимагають вiдносної рiвностi стелi, але в набагато меншому ступенi.

Матерiалом для обробки в цьому випадку служать квадратнi або прямокутнi панелi з екструдованого пiнополiстиролу або, як його часто називають, стиропора. Найбiльш поширений розмiр стельової плитки - 500x500 мм. Поверхня квадратних плиток може залишатися гладкою або рельєфною, що iмiтує лiпнину або рiзьблення по дереву. Такi плитки можуть бути пофарбованi в будь-який колiр водоемульсiйною фарбою. Також у продажу є варiанти плиток з ламiнованої лицьовою поверхнею - вона покрита полiмерною плiвкою, прозорою або iмiтує дерево, рогожку, перламутр або камiнь. Краса цих плиток - у можливостi вологого догляду. Їх можна мити м'якою губкою теплою водою з милом. Тiльки не треба заливати їх водою. Такi плитки прекрасно пiдходять для примiщень, де повiтря забруднене, в першу чергу для кухонь. Ну а неламiнованi - протирають сухою ганчiркою або очищають пилососом з м'якою насадкою.

Стiропоровая плитка до стелi просто приклеюється, при цьому клеїти її можна практично на будь-яку поверхню: бетон, азбестоцемент, цегельну кладку, гiпсовi i деревностружковi плити. Для приклеювання можна використовувати як спецiальнi клеї для стиропоровой плитки, так i полiвiнiлацетатний (ПВА) клей i рiдкi цвяхи. В цiлому матерiал дуже зручний у роботi, так як вiн практично невагомий, легко рiжеться шпалерним ножем, а наклейка його не вимагає яких-небудь спецiальних пристосувань i навичок i легко може бути виконана самостiйно. У бiльшостi рекомендацiй по наклейцi стельових стiропорових плит рекомендують поверхню стелi попередньо очистити i загрунтувати. Для грунтовки можна використовувати розведений водою полiвiнiлацетатний клей. Хоча це в бiльшостi випадкiв не обов'язково. В принципi, стиропоровой плитки можуть бути наклеєнi прямо на стару побiлку, потрiбно тiльки перед їх наклейкою видалити слабопрiлегающiе i вiдшарувалися дiлянки. Перевага цього матерiалу в тому, що вiн легко приховує невеликi нерiвностi, якi в разi побiлки або фарбування будуть кидатися в очi. Якщо при наклейцi плиток несподiвано виявилося, що стеля все ж бiльш нерiвний, нiж очiкувалося, i плитки зiстикувати важко, то, щоб поєднати їх на час схоплювання клею, використовуйте звичайнi кравецькi шпильки.

Для додання обробленому за допомогою стiропорових плиток стелi закiнченого вигляду i щоб закрити неминуче залишаються мiж стельової плитою i стiною щiлини, використовують стельовi плiнтуси. Так само як i плитка, вони можуть бути зробленi з пiнополiстиролу, але є й виконанi з пiнополiуретану. Класичнi або сучасного малюнка, бiлi, в тон дерева або кольоровi - стельовi карнизи можуть оптично змiнити пропорцiї примiщення, пiдкреслити його кордони або гармонiйно поєднувати переходи. Застосування плiнтуса не тiльки полiпшує загальний вид стелi, але i спрощує приклеювання плитки по краях стелi. Взагалi ж рiзноманiтнi стельовi плiнтуси, карнизи, галтелi, розетки та iнша "лiпнина" з сучасних полiмерних матерiалiв представляють iдеальну можливiсть для завершення оформлення примiщення i додання йому iндивiдуального колориту. Маючи зовнi неотличимое схожiсть з дорогою i важкою гiпсовою або алебастровою лiпниною, вони практично невагомi i легко монтуються на стiнi i стелi. При цьому, однак, варто врахувати, що пiнополiстирол i пiнополiуретан бояться яскравого сонячного свiтла - пiд впливом ультрафiолетового випромiнювання вони з часом жовтiють.

Клейовi стелi недорогi: вартiсть одного квадратного метра з монтажем може становити 150-450 рублiв. Купуючи стельовi плити, вiзьмiть їх з деяким, приблизно 15% -ним, запасом, оскiльки плитки досить крихкi i в разi невдалого звернення легко ламаються.