Садиба як будинок, що передається з поколiння в поколiння »БiлдоМан - все про будiвництво та ремонт

Родова садиба - це не просто замiський будинок i прилегла до нього земля, а й духовна територiя, на якiй зiбранi i вiдображенi найрiзноманiтнiшi подiї життя ваших предкiв.

Буденнi турботи, веселi свята, сiмейнi торжества, час роботи i вiдпочинку - все це збереглося i пройшло крiзь столiття, нагадуючи вам про iсторiю роду. Садиба, в споконвiчному значеннi цього слова, - мала батькiвщина людини, де жило кiлька поколiнь його предкiв. У наш час це поняття практично втрачено. Ми живемо в мiських квартирах, будучи городянами в другому або третьому поколiннi, виїжджаємо за мiсто на присадибну дiлянку, який найчастiше складно назвати родової садибою.

Історiя виникнення фамiльних маєткiв

Росiйська садиба з'явилася майже сiм столiть тому. Ще в Стародавнiй Русi в будь-якому селi можна було зустрiти будинок, який видiлявся з iнших своєю значимiстю i розмахом - такий прообраз родового маєтку. Саме слово «садиба» походить вiд дiєслова «сiдати». Іншими словами, садиба ставала для людини будинком i тим мiсцем, де вiн «осiдав», жив i «пускав корiння».

Активний розвиток «садибна культура» отримала в епоху Петра I, пiсля того як вiн роздав землi сподвижникам i своїм наближеним. Але справжнiй розквiт для маєткiв настав в першiй половинi XVIII столiття. Саме в цей час, пiсля указу Петра III «Про звiльнення дворян вiд обов'язкової державної служби», на всiй європейськiй територiї Росiї стали з'являтися численнi родовi гнiзда. Дворяни залишали Москву i Петербург, перебиралися в свої маєтки, де все було створено для безбiдного життя i дозвiльного iснування. Освiченiсть власникiв маєткiв, розкиданих по всiй Росiї, i захоплення росiйським i європейським мистецтвом зробили їхнi будинки справжнiми центрами культури i освiти в провiнцiї. Але не будемо забувати i про помiщицьких будинках, розташованих у межах мiста, якi перетворилися в не менш значущi iсторичнi пам'ятки: Шереметьєво, садиба Орлових, Голiциних, Кузьменко, Сокiльники, Пашкове, Бестужева-Рюмiна та багато iнших.

Поступово складається архiтектура родових помiсть. Садиби бiльше не ховають за високими парканами i будують з цегли i з дерева, оштукатуреного пiд камiнь. Що стосується внутрiшнього оформлення будинку, то воно теж видозмiнюється. Якщо ранiше в росiйських хатах столову влаштовували подалi вiд житлової частини будинку, то тепер зал стає головним примiщенням, розташованим в самому серцi садиби. Кiлька кiмнат складають єдину парадну зону, iншi ж прихованi вiд очей гостей i належать членам родини.

Власник садиби не без гордостi демонстрував свої володiння. І було чим захоплюватися: стiни прикрашали китайськi шпалери, розкiшнi картини i дзеркала в багатих рамках, мармуровi сходи i камiннi зони, обробленi золотом i малахiтом, вишуканий художнiй паркет ручної роботи, на якому так приємно було танцювати вальс i мазурку. Вбудованi лавки замiнили стiльцями та крiслами, якi легко дозволяли перетворити парадну залу в танцювальну i розмiстити присутнiх гостей за святковим столом.

Господарськi примiщення, так необхiднi в кожному маєтку, все так же будували з дерева, рiдше - з каменю, що дозволяло в теплу пору року зберiгати продовольчi запаси. Але головною гордiстю власника садиби вважався сад, особливу принаднiсть якому надавали екзотичнi дерева i чагарники в дiжках, пiдстриженi пiд химернi форми тварин, людей i геометричних фiгур, а також витiюватi алеї, заблукати в яких було простiше простого. Обов'язковий був фонтан, оброблений мармуром, витонченi вазони i кам'янi скульптури, якi доповнювали архiтектурний ансамбль. Садову територiю неможливо було уявити i без споруд, призначених для лiтнього вiдпочинку, - затишнi альтанки, лавки, оранжереї, голубники i гроти.