Дерев'яний дiм »Будiвельний портал - ремонт, нерухомiсть, облицювання, дизайн

Ідея побудувати дерев'яний будинок народилася пiд враженням зрубу, який друзi замовили у Фiнляндiї. Мене буквально пiдкорили натуральнiсть i екологiчнiсть дерева, вiдчуття повiтря i ароматною свiжостi сосни. Жити в такому будинку одне задоволення - у ньому легко дихається i солодко спиться. Що стосується архiтектури, тут немає жодного елемента, запозиченого з iнших проектiв, - все з голови. Я продумував фасади й iнтер'єри, а дружина - людина допитливий i бiльше посидючий - втiлювала все це в кресленнях. Будували будинок пiд нашим пильним наглядом близько двох рокiв. Не всi мої конструктивнi задумки можна було реалiзувати на практицi, але ми цi моменти спiльними зусиллями обiйшли, i вийшов справжнiй шедевр.

Триповерхова будова, приємно дивує смiливiстю архiтектурних рiшень, розташувалося на обширному присадибнiй дiлянцi, обгородженому колод парканом, з квiтниками та брукованими дорiжками, з колодязем i справжнiми чумацькими возами. На майданчику перед ґанком гостей зустрiчає гармата XVIII столiття, що належала графiв Браницьких. Вiдразу вiдчувається, що господар має безпосереднє вiдношення до iсторичних цiнностей.

Поколесивши по Росiї i намилувавшись древнiми зрубами, простояв бiльше двохсот рокiв, Федiр впевнений, що його будинок витримає не меншi випробування часом. Єдина хвилююча його проблема - це те, що дерево може почорнiти. Щолiта вiн покриває його захисним шаром, щоб запобiгти цьому процесу.

- Фiнськi будиночки зсередини покриваються «Пенотексом» - сучасним лаком на водянiй основi, який повнiстю забиває всi пори i не дає дереву дихати, - продовжує Федiр Зернецький. - Я ж вичитав, що в давнину стiни натирали натуральним воском з живичний скипидаром. Це хвойна сумiш, яка дозволяє дереву дихати. Для пiдлог примiщень, де ходять найбiльше (зал, кабiнет, спальнi, ганок), ми вибрали модрину - iдеальний варiант, оскiльки порода дуже щiльна i довговiчна, не пiддана гниттю. Мiж iншим, вся Венецiя стоїть на модринi. До того ж вона гармонiйно поєднується з сосною.

Вигнавши стiни, Федiр впритул зайнявся «начинкою». Складнiсть декорування полягала в тому, що всi аксесуари прийшли сюди разом з господарем, а не були привнесенi дизайнером. Серед них немає «новодела». Це справжнi раритети, якi особливо яскраво i рельєфно виглядають на тлi вишуканої простоти iнтер'єрiв. Насамперед Федiр пiдбирав меблi кiнця XIX столiття, i робив вiн це не за принципом «колекцiйної» цiнностi предметiв, а в залежностi вiд їх вiдповiдностi загальному стилю будинку i дiлянки. Для себе Федiр визначив його, як «кантрi».

- Маючи 15-рiчний досвiд роботи з антикварiатом, я вибирав найкращi екземпляри, якi потiм наводилися в порядок i реставрувалися. Це i люстри, i полки, i старовинна зброя - бойовi сокири i алебарди. Всi купувалося поступово, я iнтуїтивно накопичував цi предмети на складi в розрахунку на те, що коли-небудь вони займуть гiдне мiсце в моєму домi.

Загалом-то немає нiчого дивного в тому, що антиквара привернув саме цей стиль. Адже «кантрi» - це спосiб бути поза свого метушливого часу, оточити себе старими речами, цiнуючи в них не стiльки функцiональнiсть, скiльки своєрiдну красу i пам'ять про щось дорогому i безповоротно минулому. Для завзятого колекцiонера не секрет, що предмети, якi ми збираємо, створюють неповторну i таємничу ауру в будинку. Цiлком сучасна людина Федiр Зернецький волiє жити в атмосферi кiнця XIX столiття i не бачить в цьому нiякого протирiччя: зберiгаючи i передаючи з поколiння в поколiння будинок, речi i сам уклад життя, вiн дбайливо зберiгає традицiї i культуру свого народу.

Звичайно, не обiйшлося без таких досягнень цивiлiзацiї, як сантехнiка, сауна i басейн з хвилею, але цi витрати любовi до комфорту цiлком простимi.

Просторий зал прикрашає чудовий камiн, складений з натурального каменю за ескiзом господарiв: «Ми хотiли, щоб можна було покласти велику колоду i щоб вогонь горiв всю нiч, обiгрiваючи зал». Перед камiном розпласталася розкiшна шкура бiлого канадського ведмедя, яку привiз приятель Федора.

Старовиннi кухонне приладдя i начиння, колись вiрою i правдою служили в побутi, стали просто елементами «сiльського» декору. Милий кантрi-штрих - колекцiя старовинних прасок на камiнi.

Цiлком природно велика кiлькiсть етнiчного текстилю - скатертини, покривала, домотканi килими, дорiжки, плетенi з конопель, - українськi, росiйськi. Старовиннi європейськi гобелени чудово виглядають на тлi дерева. Їх немаленькi розмiри (довжина 2-3 метри) дозволили закрити великi стiновi простору на сходових прольотах.

Особливо небайдужий Федiр до мiдного начиння: у ваннiй кiмнатi у нього мiдний умивальник. Планував i ванну таку ж поставити (у сараї чекали свого зоряного часу два вiдповiднi примiрники), та метраж не дозволив.

Гасовi люстри, що налiчують 150 рокiв, - предмет особливої ??гордостi. Федiр помiтив, що досить складно знайти таку кiлькiсть справжнiх свiтильникiв у вiдносно доброму станi. У кабiнетi, наприклад, люстра забезпечена системою пiдйому-опускання - у вежi, де розташувалося робоче примiщення господаря, досить висока стеля. Для зручностi користування Федiр люстри електрифiкував.

Блукаючи з цього оазису старовини, ми в кожнiй кiмнатi виявляли якiсь чудасiї, що створюють такий спокiй i затишок, що покидати цей свiт абсолютно не хотiлося. За вiкном вирувала сучаснiсть, а тут назавжди оселилося радiсне вiдчуття умиротворення i захищеностi вiд всiх i вся.
Сентиментальний момент: у дворi ми звернули увагу на скульптуру собаки i подумали, що це елемент ландшафтного дизайну. Але виявилося, що це пам'ятник англiйському бульдоговi, який прожив у родинi сiм з половиною рокiв. Коли вiн помер, Федiр замовив вiдомому скульптору-анiмалiст Олександру Мордатскому надгробок - «реальний пам'ятник реально жила собацi». Скульптор був всього лише виконавцем, а настiльки живий образ вилiпили господарi, захотiли увiчнити свого улюбленця.
© Авторський матерiал, копiювання тiльки з активним посиланням Дерев'яний будинок на джерело.