Хабарi в Українi: вiд мера до СІЗО

Проблема корупцiї iснує стiльки, скiльки i людство. Побороти її ще нiде не змогли. Але корупцiя у нас вiдрiзняється вiд неї ж у високорозвинених країнах. Чим? Думка фахiвця МВС: там її не вiдчувають обивателi. Вона є десь в полiтицi, у високих ешелонах економiки: наприклад, корпорацiя "Боїнг" бореться з "Локхiд" за держзамовлення ... Але лiкаря або ЖЕКу платити не треба, будь-яку довiдку в мерiї одержиш без хабара. В Українi платити обов'язково, iнакше успiху не бачити.

Розповiсти про всi областi нашого життя, де беруть хабарi, нi на двох, нi на двадцяти двох сторiнках нереально - хабарництво в Українi тотально. Наша газета не раз писала про дачу "на лапу" даiшникам, лiкарям, працiвникам дитячих установ i ЖЕКiв ... Таких випадкiв мiльйони, зате хабарi там вiдносно невеликi, в межах декiлькох сотень гривень чи доларiв. Набагато "крутiше" хабара в правоохороннiй галузi, серед прокурорiв, мiлiцiонерiв, суддiв (досить згадати "справа" львiвського суддi Зварича). Беруть грошi за збудження i розвал кримiнальних справ, за зменшення термiну "вiдсидки", за надання законностi рейдерським захопленням ...

Кажуть, до речi, що у зв'язку з кризою i тим, що нинi загальний рiвень хабарiв впав, деякi нечистоплотнi правоохоронцi спецiально фабрикують справи, щоб потiм за їх закриття брати грошi ... Однак є й зовсiм "крутий" рiвень хабарництва, де суми "Хабар" обчислюються мiльйонами, а то й десятками мiльйонiв. Це, як правило, мзда за вирiшення земельних питань, проблем з нерухомiстю. І спокуса настiльки великий, що вiдмовитися вiд грошей чиновники вiд влади не можуть донинi, хоча багато хто вже "сидять".

Бiльше того, незважаючи на кризу, кажуть свiдки, рiвень хабарiв не падає, хоча попит на "вирiшення" питань помiтно знизився. Чому так, а також про найбiльшi хабарi в країнi, про незвичайнi способи їх отримання, читайте нижче. Консультували "Сегодня" в цих питаннях фахiвцi з Департаменту держслужби боротьби з економiчною злочиннiстю МВС України, ГУБОЗ МВС України, експерти з числа адвокатiв.

ХАБАР: годиться навiть для кар'єрного зростання
Держслужбовцi беруть хабарi за будь-яке питання, що входить в їх компетенцiю. Лiцензiйнi, дозвiльнi питання - за все. Але приблизно 70 вiдсоткiв зараз - це хабарi, отриманi за вирiшення земельних питань. Оренда, її продовження, видiлення в користування, змiна призначення - питань безлiч i за все беруть. І суми найбiльшi - за землю.

Конкретна мiнiмальна сума хабара в законi не обумовлена. Не можна сказати, що хабар починається (або вiдповiдальнiсть за неї) з 10 або 100 гривень. Тут деколи працює таке поняття, як малозначнiсть. Рiшення про це приймає прокуратура, бо саме вона розслiдує справи про хабарi щодо посадових осiб. Мiлiцiя в будь-якому випадку документує хабар i передає справу до прокуратури. Якщо там фiгурує, наприклад, 30 гривень хабара, то прокуратура, швидше за все, вiдмовить, в порушеннi справи за малозначнiстю. Тодi фiгурант звiльниться просто переляком i громадським осудом. Але якщо таких "малих" хабарiв набирається багато в однiєї людини (наприклад, так буває у вузах, коли викладач бере за залiк потроху з кожного студента, але їх багато), тодi тут проглядається система. У такому випадку, з великою ймовiрнiстю, можна сказати, що справа буде порушена.

Сьогоднi хабарники стали дуже обережними. Використовують пiдставних осiб, кредитнi картки, благодiйнi фонди, депозитнi комiрки та iн. Тому що вчаться на помилках попередникiв, чому сприяють i ЗМІ. Крiм того, в комерцiйнi та держструктури пiшло чимало силовикiв, якi знають тонкощi оперативної роботи. Причому нинi з'явилися випадки, коли чиновник хабар дiлить: частина бере собi, а частина просить перевести на службовий рахунок, щоб закрити низку питань, якi йому належить вирiшувати за посадою. Тобто i собi грошики отримав, i своїй кар'єрi посприяв, як здiбний керiвник. При цьому сума зростає, тому що те, що чиновник запланував взяти собi, вiн все одно бере, а "на службу" просить понад те.

На ту ж землю є цiни офiцiйнi, а є ринковi. Першi проходять за документами, а другими реально оперує чиновник. Скажiмо, справжня цiна сотки на ЮБК в районi Ялти або Лiвадiї навiть у перiод кризи не буде нижчою 20000 доларiв, а офiцiйна - в десятки разiв менше. Припустимо, якась фiрма виграла тендер на оренду такої дiлянки (причому тендер фiктивний, бо зазвичай допускають до нього тiльки тих, хто згоден на хабар, iнших в останнiй момент вiдшивають, мовляв, у вас папери не так складенi). І заплатила до бюджету за 1000 за сотку. А з чиновником договiр: заплатиш менi не 20000 за сотку, а 19000, тобi вигiдно, i менi. Чиновницький ризик при цьому може бути вже закладений в цiну, а може оплачуватися окремо, в рiзних випадках по рiзному.

Буває й так: люди ходять до чиновника, вирiшують рiзнi питання, помаленьку платять. Потiм вiн скаржиться на труднощi i займає у них енну суму. Довго не вiддає, а потiм заявляє: у мене там є шматок землi (не найкращий), так ви його заберiть в рахунок боргу. Але щоб я вам даром землю не вiддавав, ви менi ще доплатити. У людей вривається терпець, вони звертаються в мiлiцiю i вона затримує мера за хабар.

Інший випадок: чиновник призначив суму хабара за оренду дiлянки, але потiм його заїла жадiбнiсть. Вiн раз пiдняв цiну питання, потiм другий, третiй ... Тодi не вiдбулися орендарi написали заяву. Інодi цiну намагаються штучно пiдняти, запрошуючи, крiм реального покупця, пiдставних осiб, якi нiбито теж претендують на дiлянку, торгуються.

Жирний шматок - розподiл бюджетних коштiв i вiдповiднi "вiдкати". Причому цi вiдкати часто становлять 30-40, а iнодi i 50% вiд суми коштiв. Про 5-10% навiть не йдеться. Для фiрми, яка реально збирається цi кошти освоювати, втрачається весь сенс одержання бюджетних коштiв-треба вiдразу готiвкою вiддати до половини! А адже безнал треба ще конвертувати в "чорний нал", це ще вiд 4 до 7-8 вiдсоткiв. Зате якщо фiрма фiктивна i працювати не збирається, то їй у будь-якому випадку вигiдно. Такий вид незаконної дiяльностi нерiдко властивий нашим захiдним регiонам, яким видiляють кошти, наприклад, для боротьби зi стихiєю, з розливами рiчок та iн. Там же, крiм хабарництва (ст. 368), зустрiчаються й iншi посадовi злочини: завищують вартiсть кошторисних робiт, вигадують липовi об'єкти тощо. (ст. 364, 365 - перевищення i зловживання службовим становищем). Хабарi можуть бути не тiльки грошима, але i будматерiалами, готовим будинком, поїздкою за кордон та iн.

ТАКСА: ВІД сотень гривень ДО МІЛЬЙОНІВ "БАКСІВ"

Щоб дiзнатися, якi хабарi ходять серед силовикiв i суддiв, ми опитали ряд експертiв з числа адвокатiв, яким реально доводилося порушувати закон i давати мзду на прохання клiєнтiв (бо iнакше добитися вирiшення питання неможливо). Ось що вони нам розповiли на умовах анонiмностi.

Як вiдомо, справи подiляються на господарськi, адмiнiстративнi, цивiльнi та кримiнальнi. Вiдповiдно, рiзнi i суди, рiзнi такси (але завжди найвищi цiни в Києвi). Примiром, в господарських справах є середня по країнi такса: за позитивне рiшення суддi беруть "на лапу" 3% вiд цiни позову. Хоча, звичайно, в маленьких мiстечках, особливо на заходi України, можна домовитися i за "твердий оклад", наприклад, за тисячу доларiв.

У цивiльних справах (наприклад, розлучення i подiл майна) твердої загальнодержавної такси немає, "цiна питання" починається в райсудах вiд 2 тисяч доларiв, в апеляцiйнiй iнстанцiї менше нiж за 5 тисяч i говорити не стануть. За великим (вiдносно) справах - вiд 10 тисяч.

Адмiнiстративнi суди найбiльше "пiднiмаються" в ходi виборчих кампанiй. Оголосити недiйсним пiдрахунок голосiв за майбутнiх депутатiв в районi коштує вiд 20 тисяч доларiв, при виборах мера - вiд 100 тисяч (звичайно, це не в Києвi). Якщо справа доходить до Верховного Суду, то можуть вести мову про мiльйон i вище (дивлячись який "об'єкт"). Наприклад, в 2004 роцi ходили чутки про 5 мiльйонiв за вибори президента ...

У загальнокримiнальних судах на перших етапах справи (збудження або вiдмова в такому) суддi зазвичай не беруть участь. Вони вступають у справу, коли треба обрати запобiжний захiд (арешт, пiдписка та iн.). У Києвi, за чутками, "за санкцiю" (скажiмо, без взяття пiд варту) треба сплатити вiд 10000 доларiв до мiльйона, дивлячись про кого мова (кажуть, кiлька рокiв тому був випадок, коли взяли 2 мiльйони).

За зменшення термiну за вироком в Києвi починають "говорити" з 10 тисяч доларiв. Але вже навiть у столичнiй областi, кажуть, можна порозумiтися i за 500 баксiв, на Захiднiй Українi - i за 300-400. Якийсь такси за кожен рiк зниження термiну немає. Причому нерiдко суддi беруть грошi за винесення ... законного рiшення! Тобто грають на непоiнформованостi клiєнтiв. Скажiмо, людинi i так по сукупностi його характеристик та iншого належить покарання нижче нижньої межi. Але суддя про це мовчить i бере хабар, поступово по закону. Найдорожче коштує виправдувальний вирок, навiть якщо людина абсолютно винен. Тут справа пахне мiльйонами, такi випадки є поодинокими, вони не афiшуються.

Звичайно, на кримiнальних справах наживаються не тiльки суддi. Порушувати справи або вiдмовляти в цьому можуть мiлiцiя, прокуратура, СБУ, податкова ... Найдешевше коштує порушення справи - вiд 2 тисяч гривень (тому що це рiшення далеко не остаточне, вищестояща iнстанцiя тут же може його припинити). Цiна вiдмови в порушеннi теж починається приблизно з 300 доларiв - з тих же причин. Втiм, в серйозних справах такса вище - наприклад, вiдмовити в порушеннi при тяжких тiлесних ушкодженнях (мовляв, це не бандит вдарив потерпiлого, а вiн сам невдало впав) коштує вiд 5000 доларiв. При вбивствах це виключено, бо закон вимагає в будь-якому випадку при ознаках насильницької смертi порушувати справу.

Криза вдарила по звичних доходiв хабарникiв у погонах (колишнi "годувальники" - торгiвля, сфера нерухомостi i земля самi зараз сидять без грошей) i нинi, кажуть експерти, збiльшилася кiлькiсть справ, порушених виключно з метою "подоїти" клiєнта. Спочатку порушується справа "за фактом", клiєнту загрожують - не заплатиш, воно стане проти особистостi, тобто тебе. А заплатиш, сам дiзнавач або слiдчий i припинить справу, не треба нiякого суду. Саме з метою "подоїти", як кажуть знаючi люди, зараз порушується вал кримiнальних справ проти мерiв дрiбних мiст. Що характерно - до суду рiдко такi справи доходять.

При цьому якщо мiлiцiя, прокуратура або СБУ порушує справу за власною iнiцiативою (жадiбностi), то це припинення обходиться вiдносно дешево, вiд 1000 доларiв. Але якщо це замовлення, наприклад, одна фiрма хоче знищити iншу (чи полiтичнi конкуренти хочуть "втопити" мера), то цiни рiзко зростають. Тут i сумою в 300-500 тисяч доларiв нiкого не здивуєш. Навiть якщо справа до суду не дiйде (а так зазвичай i буває), то замовлену фiрму знищать виїмками документiв, бухгалтерськими та iншими експертизами, чутками про банкрутство. Їй просто не дадуть працювати, тому простiше i дешевше заплатити хоч i пiвмiльйона за припинення. Але й вороги не дрiмають, можуть заплатити бiльше за знищення ... Тут йде своєрiдний торг.

Своя такса на все iснує i в СІЗО. Там мова про тисячi не йде, зате це щодня й багато разiв. Наприклад, за пляшкою звичайної горiлки контролери збiгають за сто гривень (включаючи цiну горiлки). Стiльки ж коштує пронести на годинку мобiлку в камеру. Перейти укладеним з камери в камеру, щоб з кимось там поговорити - 200-300 гривень. І, нарештi, вiд 400 гривень за годину варто привести в камеру дiвчинку (рiвня вокзальної повiї). Дорогi путани коштують сотнi доларiв.

МІЛІЦІЯ: ЯК спiймали хабарникiв
Ловлять хабарникiв в основному двома шляхами: за заявою того, у кого вимагають грошi (таких випадкiв у практицi бiльше) або за оперативними розробками (вiдео, аудiо та iнший контроль, таких iстотно менше). Менше, тому що в другому випадку складнiше доводити квалiфiкацiю злочину, а в першому випадку слiдству потiм простiше закрiплювати докази. До речi, заява може бути i анонiмним (типу: ми батьки студента, у нас вимагають хабар за залiк, але "свiтитися" не хочемо). Закон дозволяє проводити оперативно-розшуковi заходи та за офiцiйною заявою, i за iнформацiєю, якою i є анонiмне повiдомлення. Заявник може з'явитися i пiзнiше, пiсля порушення справи. Пiзнiше вiн може написати про це заяву i буде звiльнений вiд вiдповiдальностi. Ось у справi суддi Зварича спочатку не було заявника, але, кажуть, вже з'явився, i не один ...

Грошi для хабарiв i сьогоднi обробляються, позначаються. Однак хабарники стали розумнiшими i найчастiше перевiряють купюри. Тому оперативники дивляться, що за людина хабарник. Якщо вiн спритний i "пiдкований", то позначати грошi не можна, а то, наприклад, в ультрафiолетi засвiтиться слово "Хабар". У таких випадках упор робиться не на те, що вiн вiзьме помiченi грошi (вони будуть звичайнi, хоча номери, звичайно, перепишуть), а на iншi докази: його телефоннi й iншi переговори, записи бесiд та iн. Є й новi технiчнi засоби, за допомогою яких контролюють мiсцезнаходження "хабарних" грошей, в буквальному сенсi видно, де вони. Детальнiше розповiдати не можна, щоб майбутнi хабарники не дiзналися про це знали в деталях.

ГРОШІ: ПЕРЕКЛАДИ ДЛЯ МАМИ І ШАФА в приймальному
Способи передачi хабарiв, розповiли нам в Департаментi держслужби боротьби з економiчними злочинами МВС України, з часом видозмiнюються. Звичайно, i сьогоднi є чиновники, що беруть "втупую" грошi прямо вiд хабародавця в конвертi або пакетi. Але таких стає все менше. Ось приклади бiльш "хитрих" способiв. У Запорiзькiй областi, наприклад, хабар попросили направити грошовими переказами на адресу матерi i дочки посередницi, а їй самiй повiдомити коди перекладiв для контролю. У Чернiговi чиновник пару дiб "маринував" хабар у шафi власної приймальнi, потiм забрав i довго перевiрявся, катаючись на машинi по мiсту, немає стеження. Потiм разом з шефом поїхав перевiряти грошi в банк i тiльки при дiльбi їх взяли. А в Києвi держслужбовець частину грошей вiддав своїй бухгалтерка для зарахування на рахунок держпiдприємства, а частина попросив вiднести в машину свого помiчника, якому дав команду по телефону їхати в обумовлене мiсце ... Втiм, всi цi хитрощi не допомогли, хабарника взяли.

БІЗНЕСМЕН: ЯК Я роздавали хабарi
Розповiдає столичний бiзнесмен, який брав в оренду i приватизував примiщення класу "комерцiйна нерухомiсть" напередоднi кризи. Йшлося про примiщеннi площею 150 кв. метрiв на 1-му поверсi житлового будинку.

- Перше, що треба було зробити - звернутися в профiльну комiсiю райради (з питань оренди) iз заявою про надання згаданого примiщення в оренду. Якщо зробити це "з вулицi", толку нiякого не буде. Я знайшов посередникiв, вони вивели мене на комiсiю i через них я передав 10000 доларiв для "вирiшення питання" на мою користь. Формально ця оренда надається на конкурснiй основi, але при такiй "оплати" конкурс - це фiкцiя.

У моєму випадку, як менi розповiли, це примiщення притримував для "своїх" начальник мiсцевого ЖЕКу, але комiсiя райради його плани поламала, отримавши грошi. Зрозумiло, цей хабар дiлиться не на всiх членiв, а на обраних (головi - обов'язково), частина йде нагору, керiвництву РДА. Будучи впевненим в успiху, я навiть документи надав на комiсiю в останнiй момент (вона вже засiдала), але оренду отримав. Правда (це теж правила гри) довелося внести ще офiцiйно 10000 гривень на якийсь районний благодiйний фонд. За всi цi мої "внески" я отримав ще одну iстотну пiльгу - менi знизили орендну плату наполовину, та ще й звiльнили взагалi вiд сплати "на час ремонту примiщення" (хоча я нiчого ремонтувати i не збирався).

Потiм прийшов час приватизувати взяте в оренду примiщення. Робити це треба, тому що оренда комунальної власностi, за рiшенням Кабмiну, дається лише на 11 мiсяцiв. За їх закiнченню треба або знову брати участь у конкурсi на оренду, тобто платити вже згаданi хабарi, або встигнути оформити його на себе. Я вирiшив приватизувати. Вiдповiдно, знову звернувся до комiсiї при райрадi, але вже з приватизацiї. Через посередникiв заплатив грошi для вирiшення питання на мою користь - цього разу 40000 доларiв. Крiм того, знадобилися рiзнi документи, у тому числi з БТІ. З'ясувалося, що "моє" примiщення не вiдповiдає поверхового плану - хтось ще до мене його перепланував. Знову знайшов посередника, заплатив (йому i для БТІ) 5000 доларiв. Люди привезли домову книгу, при менi її переробили так, що реальний варiант примiщення став вiдповiдати паперовому. І видали менi поверховий план, виходячи з виправлених паперiв.

Я став збирати iншi папери. Знадобився ще один цiкавий документ з приводу "права власностi", який можна отримати тiльки в мерiї Києва (там його i придумали). Запитувати його повинна райкомiссiя з приватизацiї. Але якщо його просто запитати, то не дочекаєшся нiколи (хоча офiцiйний термiн для розгляду 1 мiсяць). Тут менi допомiг посередник, що має знайомих на Банковiй. Я йому вручив 31000 доларiв i через три днi отримав шуканий документ. Причому менi самому дали його на руки i я вiдвiз його в райкомiссiю з приватизацiї.

Пiсля цього постало питання про експертну оцiнку "мого" примiщення. Робити це повинна незалежна експертна фiрма, акредитована при районi (зазвичай це "своє" приватне пiдприємство). Експерт при зустрiчi зi мною "зарядив" цiну квадратного метра примiщення в 5000 гривень. Я торговался недели две и сбил цену до 3000 гривен. Но за это заплатил 17000 долларов (пошли в комиссию по приватизации и экспертам).

Затем были еще мелкие взятки в 300-500 долларов разным чиновникам (например, в ЖЭК) и, наконец, было принято решение: разрешить мне приватизацию. Составили у нотариуса договор купли-продажи помещения и коммунальная собственность стала моей. Надо было еще зарегистрировать этот договор в БТИ и я стал полноправным хозяином. На взятки при этом затратил примерно 110 тысяч долларов (107 - крупные "хабари", остальное по мелочи). Все равно мне это было выгодно на тот момент, потому что недвижимость постоянно росла в цене. А если бы я купил такое помещение у владельца, то оно бы (тогда) обошлось бы мне где-то в 180-200 тысяч. Так что внакладе я не остался, выгодно успел перепродать помещение.

Зато мои коллеги, которые прошли этот путь чуть позже, "попали": денег заплатили много, а вернуть их помешал кризис. Сейчас пустых помещений (как и жилья) много, их некому брать. Однако, что любопытно, по моим сведениям, чиновники даже на фоне кризиса суммы взяток не уменьшают. Рассчитывают, говорят, на то, что, мол, кризис скоро кончится и недвижимость опять "войдет в цену", так что, желающие, раскошеливайтесь… Кроме того, по слухам, на чиновников давят депутаты, мол, изыскивайте средства, ведь скоро, будущей весной, выборы в местные советы, нужно формировать партийные фонды. А, например, на минувших выборах место в Киевсовете стоило в среднем 1 млн. долларов (в разных партиях от 0.5 до 1.5 млн., внесешь - тебя включат в партийный список на проходное место). В будущем вряд ли будет меньше…

ВУЗЫ: В МОДЕ - "ИНВАЛИДЫ"

В вузах взятки как брали, так и берут, но система получения видоизменилась в связи со вводом тестирования. Если взглянуть сегодня на то, кто проходит в основном на престижные, да еще и бюджетные специальности в хорошие вузы, то увидим там массу "инвалидов". Вернее, юношей и девушек со справками об инвалидности. В то же время медалисты, по-настоящему талантливые молодые люди остаются за бортом. То есть, если раньше взяточник-декан или преподаватель, допущенный к приему студентов, говорили: за такую-то мзду подложим нужный билет или иным способом гарантируем высокую оценку, то сейчас ситуация иная. Взяточник говорит родителям абитуриента, какие документы нужно подготовить (например, ту же справку об инвалидности) и обещает впоследствии не слишком пристальное внимание к этой липовой справке.

Есть средняя цифра: за одного человека при поступлении "на бюджет" просят примерно 10000 долларов. В каких-то вузах меньше, в других (крупных столичных, например) больше, до 20000, но в среднем по стране так. Что касается взяток уже при обучении, то тут ничего не менялось, как брали за зачет или экзамен, так и берут. Относительно понемногу (50-100 долларов за раз), зато со многих. Правда, для иностранцев цена другая. Студент из Африки, обучающийся на сложной специальности, за сдачу профильного экзамена платит 1000 и больше долларов.

МЗДОИМЦЕВ - К ПОЖИЗНЕННОМУ СРОКу
В мае в парламенте прошел второе чтение законопроект, предложенный бывшим министром обороны, а ныне нардепом от НУНС, главой профильного комитета В? по нацбезопасности и обороне Анатолием Гриценко. В документ заложено понятие о "чрезвычайно высокой взятке" (эквивалент 10000 долларов и выше). За такую взятку Гриценко предлагает наказывать 15 годами лишения свободы без права на амнистию, а судей, следователей и прокуроров - пожизненным заключением с полной конфискацией. Однако президент наложил вето на принятый закон и в силу он не вступил.