2010 рiк. Експерти прогнозують фiнансову кошмар

Україна буде пожинати плоди моторошної доларизацiї на початку економiчного пiдйому, який прогнозується в 2012 роцi.

Так вважає Фiнансовий експерт Ерiк Найман.

Наближається 2012 рiк, який обiцяє стати непоганим, якщо порiвнювати з поточним станом справ. Просто тому, що гiрше, нiж у поточному роцi, вже нiкуди (як для мирного часу). Чи готовi ви до ризику раптового вiдновлення економiчного зростання? Наприклад, до зниження депозитних вiдсоткових ставок або змiцненню гривнi?

Але мене бiльше хвилює, чи буде готовий Нацiональний банк викупити всi тi готiвковi долари, якi населення може почати здавати в другому пiврiччi наступного року? Швидше за все - нi, не буде. А значить, ми знову побачимо гривневу емiсiю та стрибок iнфляцiї. Це добре для банкiв, оскiльки дозволить утримувати високi кредитнi ставки i одночасно знижувати вiдсотки по депозитах. Тiльки ринок нерухомостi вiд цього навряд чи вiдчує полегшення, адже заборона на видачу населенню кредитiв в iнвалютi напевно збережеться.

Так що наступнi кiлька рокiв Україна приречена пожинати плоди моторошної доларизацiї, i ми побачимо або рiзке змiцнення гривнi, або стрибок iнфляцiї. Пройти по лезу ножа, враховуючи особливостi управлiння українською економiкою останнiх рокiв, навряд чи вдасться. Ось тому-то я й кажу про ризик початку економiчного пiдйому в 2012 роцi - спокою чекати доведеться ще довго.

Ну, а тепер варто звернутися до мiфiв сучасної України, мiфам про майбутнє.

Мiф про сiльське господарство як локомотивi майбутнього зростання української економiки. Давно вiдомо, що мiнiмальна додана вартiсть - саме в цьому ще дофеодальний виглядi людської дiяльностi. Сiльське господарство може i повинно бути "дiйною коровою" для України. Але робити на це ставку в постiндустрiальному свiтi принаймнi дивно. Єдиний шанс зiрвати джек-пот в сiльському господарствi може з'явитися тiльки за умови, якщо вiдбудуться глобальнi клiматичнi змiни, коли хлiб буде дорожче золота. Але це можливо тiльки в тому випадку, якщо цi клiматичнi змiни пiдуть нашiй країнi на користь.

Мiф про футбольному Євро-2012 загрожує стати найбiльшим провалом i ганьбою України на європейськiй аренi, який порiвняти хiба що з дефолтом за євробондами. Якщо в Києвi два роки ламають стадiон, то чи зможуть його побудувати за тi ж два роки? Про дороги, аеропортах i готелях краще навiть не згадувати. Так що я особисто вже не чекаю вiдкриття нових iнвестицiйних можливостей i грошового дощу вiд футбольного свята.

Мiф про другу хвилю кризи, на жаль, може виявитися правдою. Але тiльки в трьох випадках. Перший, найбiльш малоймовiрний: Китай все-таки заразиться свiтовою кризою i скоротить обсяги iмпорту сировини. Це сильно вдарить по Росiї i Українi i викличе нову хвилю девальвацiї валют бiльшостi країн, що розвиваються. Другий ризик пов'язаний з простим фактом: явнi полiпшення ситуацiї в США i Європi викликанi активними вливаннями державних грошей в економiку. Разом з Китаєм цю пiдтримку можна оцiнити в майже три трильйони доларiв. Однак якщо Китай витратив власнi валютнi резерви, то iншi країни просто їх надрукували i оформили держборгом. І велике питання, чи вистачить зроблених вливань для остаточної перемоги над найбiльшим свiтовою економiчною кризою за всю iсторiю планети. Адже гiгантськi бюджетнi дефiцити вже привели до зростання процентних ставок за довгостроковими облiгацiями i загрожують стрибком iнфляцiї.

Проте першi два ризику швидше за все реалiзуються в бiльш вiддаленому майбутньому. А ось третя загроза виходить вiд внутрiшнiх причин i пояснюється ризиком латання бюджетного дефiциту емiсiйної гривнею. В принципi ця емiсiя може бути забезпечена кредитами МВФ. От тiльки гiгантський рiвень корупцiї i "вiдкатiв" докорiнно вiдрiзняє Україну вiд нормальних держав, що i створює постiйно зростаючий тиск на гривню задовго до осенi. Цiкаво, до речi, як планує погашати Мiнфiн ОВДП з вiдсотками у вереснi-жовтнi в сумi майже 5 млрд грн.? Або не планує i пiде по вже пройденого в 1998 роцi сценарiєм реструктуризацiї?

На закiнчення я хочу побажати, щоб наступного року дiти на просте питання тележурналiстiв про власне майбутнє не вiдповiдали настiльки доросло: "Я поїду жити в Італiю, бо кажуть, що гривня падає".