Божевiлля натовпу i пiдступнiсть вождiв

Чому, здавалося б, нормальнi люди, збившись у натовп, втрачають здатнiсть самостiйно контролювати власнi дiї? Чому громадяни раз за разом наступають на однi й тi ж граблi, голосуючи на виборах всупереч власним iнтересам?

Хто такi насправдi українськi полiтичнi лiдери i що являє собою елiта - справжня i уявна? Цим та iншим питанням, особливо актуальними з огляду на наближення виборiв, присвячена розмова кореспондента «ДКР» з практикуючим психологом Наталiєю Фiль.

- Варто було б, напевно, розiбратися з тим, що являє собою натовп, як i за яких умов вона виникає, чи не так Наталiя Олександрiвна?

- Як стверджує соцiальна психологiя, натовп є продуктом так званої мозаїчної культури.

Адже сучасна культура являє собою мозаїку з випадкових, погано пов'язаних понять. Сучасне суспiльство через подiбну какофонiї так i називають - «демократiя шуму». Мозаїчна культура сприймається майже мимоволi - у виглядi шматочкiв, вихоплює з омиває людини потоку повiдомлень. Знання в нiй складаються з уривкiв, пов'язаних найчастiше випадковими вiдносинами. Цi уривки не утворюють стiйкої структури. У минулому культура була бiльш цiльною, обумовлюючи традицiйну картину свiту. Саме мозаїчна культура i справила «людини маси» в його крайньому станi - натовпi. Вiдомий iспанський фiлософ Ортега-i-Гассет, автор книги «Повстання мас», стверджував, що така людина - iдеальний суб'єкт для манiпуляцiй, оскiльки знання у мозаїчної культури формується не системою освiти, а засобами масової комунiкацiї.

Інший дослiдник - Ле Бон -
стверджував, що в натовпi (коротко живе колективi) свiдома особистiсть зникає. Причому почуття та iдеї окремих людей, що утворюють це збiговисько, приймають один i той же напрямок. Утворюється колективна душа, яка має тимчасовий характер, але дуже певнi риси. Причому iндивiд у натовпi приходить в стан загiпнотизованостi. Таким чином, натовп не простий конгломерат, а якiсно нова система, яка змiнює людину, i притому далеко не в кращу сторону. Вона не тiльки стирає вiдмiнностi, але i вселяє в людей цiлком певнi риси: знижується критичнiсть до самого себе;
посилюється сугестивнiсть, пiдвищується емоцiйнiсть сприйняття всього того, що бачиш i чуєш; зникає почуття вiдповiдальностi за своє
поведiнку, зате з'являється вiдчуття безкарностi i нездоланною сили.

- Так, як тут не згадати гасло «помаранчевого» Майдану: «Нас багато, нас не подолати» ...

- Все це дозволяє людинi натовпу легко пiддаватися iнстинктам, яким вiн не дає волю, коли залишається один. Адже натовп анонiмний i не несе в собi нiякої вiдповiдальностi. до того ж натовпi притаманнi тiльки простi почуття. Усяке думку, iдею чи вiрування, внушенное їй, натовп приймає цiлком i вiдноситься як до абсолютної iстини. Її характерна риса - однобiчнiсть i перебiльшення. При цьому натовп не прагне до правди i вiдвертається вiд що не подобається їй очевидностi, волiючи поклонятися помилцi, особливо якщо таке оману спокушає її, як, наприклад, пiддаються впливу нацистами вiдчуття власної винятковостi. Натовп мiнлива, тобто здатна разом реагувати на iмпульси, одержуванi вiд своїх ватажкiв. Люди вже не обмiрковують свої дiї, а миттєво пiдкоряються отриманому сигналу, подiбно зграї риб у море або стаду копитних в саванах.

У книзi Роберта Мертона «Соцiальна теорiя i соцiальна структура», в роздiлi, присвяченому освiтi натовпу, говориться, що цьому сприяють мiфологiзацiя суспiльних вiдносин, якi маскують причинно-наслiдковi зв'язки i роблять мислення забобонним, а значить, особливо сприйнятливим до навiювання.

Характерний приклад цього - приписування всiх бiд чужинцям за нацiональною, расовою або соцiальною ознакою. Другим фактором толпообразованiя є iндустрiя мас-культури, також робить мислення iнфантильним i бiльш сприйнятливим до навiювання. Тому сьогоднi для освiти натовпу зовсiм не обов'язковий особистий контакт на вулицях i площах. Мiльйони iндивiдiв, вiддiлених один вiд одного часом багатьма кiлометрами, завдяки ЗМІ можуть пiдпадати одночасно пiд вплив сильних емоцiй. Через це тепер цiлий народ легко може перетворитися у натовп, не встаючи, так би мовити, з дивана перед телевiзором.

Пiдводячи пiдсумки сказаного, зазначу, що основними механiзмами впливу на людину є навiювання, наслiдування i так зване психологiчне зараження, коли певнi iмпульси передаються i сприймаються несвiдомо.

- Таким чином, можна зробити висновок, що натовп є iдеальним об'єктом для манiпулювання. А що можна сказати про самих манiпуляторах?

- На низовому рiвнi в натовпi швидко визначаються її лiдери, якi дiляться на кiлька категорiй. Ось, наприклад, так званий «апостол» - це переконаний проповiдник, що володiє рисами, якi затребуванi масою. Тимчасовим лiдером може стати i випадковий фанатик, захоплений тiєю чи iншою пристрастю. У звичайний час поза натовпу це може бути зовнi цiлком нормальна людина. Є ще так званi «дегенерати-аутсайдери», що не мають чiтко визначеної iдеї, але охопленi сильним почуттям, скажiмо, образи, бажанням помсти, якi шляхом психологiчного зараження легко передаються оточуючим. І, нарештi, «диктатори», зазвичай приходять на змiну згаданим рiзновидам ватажкiв пiсля того як тi пiдготували i «розiгрiли» натовп. Для диктаторiв вже важливi не особистi якостi, а авторитет.

- Якщо проiлюструвати цi вашi постулати, то баба Параска з Майдану, мабуть, вiдноситься до другої або третьої категорiї, а так званi командири Майдану - це маленькi диктатори.

- У принципi так воно i є. Однак крiм ватажкiв, якi часто самi безпосередньо знаходяться в натовпi, iснує бiльш високий ранг лiдерiв, що манiпулюють масами. Це вже цiлком свiдомi i пiдготовленi релiгiйнi та полiтичнi дiячi. Причому особистi якостi їх нерiдко не грають визначальної ролi - їх замiнює штучно створений iмiдж. Такi лiдери визначають цiлi, забезпечують веденi ними маси засобами для їх досягнення: вiд грошей до транспарантiв i навiть термосiв з кавою i бутербродiв, якими постачають активiстiв майданiв.

Американський фахiвець з психологiчнiй вiйнi Рiчард кросмен стверджував: «Задовго до того, як ви будете намагатися деморалiзувати, переконати або переконати аудиторiю, перед вами в якостi першого завдання буде змусити повiрити собi». А щоб зробити маси бiльш легковiрними, потрiбно в людях пiдтримувати постiйно вiдчуття невпевненостi i нестабiльностi. Ось чому саме «демократичнi» ЗМІ так люблять пережовувати рiзнi бiди i катастрофи. На тлi постiйної чорнухи легше явити народу образ чергового «месiї». А для того, щоб утримати його лiдируюче положення, використовується ряд добре вiдпрацьованих прийомiв. До їх числа належить встановлення контакту, тобто створення постiйного каналу, по якому має пройти повiдомлення. З цiєю метою в хiд йдуть напрацювання комерцiйної реклами, коли товар (лiдер) подається на якому-небудь привабливому фонi, що пiдвищує ефективнiсть приманки. Тому, мабуть, вождi так часто люблять з'являтися разом з дiтьми, вбиратися в народнi костюми, розгулювати по ярмарках ... Манiпулятори свiдомiстю мас вдаються i до такого прийому, як «приєднання» до певним об'єднуючим елементам. Для наших полiтикiв це зазвичай мова, нацiональна приналежнiсть. Вдаючись до них, вони нiби вiдключають у аудиторiї логiчне мислення: мовляв, ми всi українцi, а значить, у нас однаковi iнтереси. Хоча насправдi це далеко не так. Включаються також «довiрчi» вiдносини, коли з трибун i телеекранiв до народу звертаються: «любi друзi», «мої люби» i так далi. Існують i iншi нехитрi, але ефективнi прийоми.

- Нашi полiтичнi лiдери дуже люблять iменувати себе елiтою. А чи є вони нею насправдi?

- Належнiсть до елiти визначається аж нiяк не службовим становищем та високим крiслом. Як я вже говорила, для лiдера в общем-то не важливi його особистiснi якостi. Короля зазвичай грає свита. І ось справжню iнтелектуальну елiту (я свiдомо не зупиняюся на питаннях її моралi i моральностi) якраз i складають так званi «сiрi кардинали». Якщо самi лiдери вiдрiзняються лише найчастiше пiдвищеною активнiстю, то їх оточення, їх радники та спонсори - досвiдченi манiпулятори свiдомiстю i громадською думкою. Саме вони формують програми лiдерiв, розробляють i проводять в життя заходи по оволодiнню масами. Вони скорiше неформальний шар, що володiє знанням i авторитетом у своїй специфiчному середовищi.

Протягом всiєї людської iсторiї, в будь-якому суспiльствi iснували так званi соцiальнi iнкубатори. Тобто в тiй чи iншiй сферi людської дiяльностi вiдбувався пiдбiр людей за потрiбними якостями i вiдсiв за непридатним. Скажiмо, у вiйськовiй сферi пiдбиралися люди мужнi, а вiдсiвалися труси, зрадники, нездатнi дотримуватися елементарної дисциплiну. У науковiй - люди з розвиненим iнтелектом, в мистецтвi - з розвиненою уявою i талантом i так далi. Не є винятком i полiтична сфера, де в оптимальному варiантi дорога в першу чергу повинна бути вiдкрита людям комунiкабельним, з високим почуттям вiдповiдальностi, здатнiстю до аналiзу i, дуже бажано, гуманiзмом.

- Нашi хижi лiдери за допомогою манiпуляторiв за два останнi десятилiття свого панування на Українi добилися того, що щодня в країнi вимирає кiлька сот тисяч людей ...

- Це говорить тiльки про те, що в нашому суспiльствi, особливо у владному середовищi, вiдбувається вiдбiр не по позитивним, а по негативним якостям, подiбно до того як в кримiнальнiй сферi нагорi завжди виявляються найбiльш сильнi, жорстокi i безсовiснi суб'єкти. Своє слово тут повиннi сказати суспiльна мораль, активнiсть громадян i законнiсть, тобто традицiйну зброю здорових сил, якi, я сподiваюся, ще є у нас в країнi. Ну i, звичайно ж, величезну роль повиннi зiграти гуманiстичне виховання пiдростаючого поколiння. Тодi просто звузиться база, з якої рекрутуються антигромадськi елементи, фактично захопили владу на Українi.

- На жаль, це завдання складними для виконання. Тим бiльше що влада, по всiй видимостi, свiдомо тримають народ в станi постiйного стресу, чому в чималому ступенi сприяють вибори, прокочуються по країнi немов цунамi ...

- Дiйсно, зараз прийоми психологiчної вiйни, яку лiдери та манiпулятори ведуть проти власного народу, стають головним методом проведення виборiв. Як я вже говорила, в голосуваннi беруть участь здебiльшого лiдери, якi не можуть запропонувати будь-яких реальних достоїнств i досягнень. На полiтичний ринок викидається яскраво упакований товар, створений зусиллями iмiджмейкерiв. Рядовi виборцi змушенi голосувати, часто не маючи уявлення про реальнi переваги i недолiки кандидатiв, якi прихованi за штучно створеним iмiджем. Вибори перетворюються на комедiю, фарс. Менi запам'яталася характерна обмовка одного з кандидатiв на брифiнгу, звертаючись до журналiстiв, який сказав буквально наступне: «А тепер у кого є питання до моїх вiдповiдей». Тобто навiть у цьому випадку нiякої спонтанностi, все заздалегiдь пiдготовлено - i питання, i вiдповiдi.

- Прикро вiдчувати себе лялькою, яку смикають за ниточки досвiдченi ляльководи. Чи може пересiчна людина щось протиставити цим манiпулятивним технологiям?

- Існує ряд простих способiв, що дозволяють захистити себе вiд небажаного психологiчного впливу.

Для цього слiд чiтко усвiдомити свої власнi життєвi цiнностi та прiоритети. Сформувати цiлi i завдання на певнi термiни, продумати вiдповiднi дiї. Якщо чинити так постiйно, то манiпуляторам буде дуже складно пiдiбратися до такої людини i штучно пiдсунути з боку свiй план дiй. Слiд також бiльше довiряти власнiй iнтуїцiї. Якщо вона пiдказує, що не варто поводитися подiбним чином, голосувати за нав'язаного кандидата, то треба слухатися її голосу. Якщо ви потрапили на якесь передвиборнi збори або мiтинг i вiдчуваєте, що тут вiдбувається щось не те, постарайтеся швидше покинути це мiсце, поки вас не засмоктала натовп i не пiдкорили собi її манiпулятори.

Не потрiбно навiть володiти вищою освiтою, щоб навчитися розглядати будь-яку ситуацiю з рiзних сторiн, аналiзувати поведiнку лiдерiв i їх помiчникiв. У кожного з нас є аналiтичнi здiбностi, тiльки ми в бiльшостi випадкiв лiнуємося їх розвивати i використовувати. Коротше кажучи, думати треба бiльше i голосувати не серцем, а розумом. І ще, як психолог, можу порадити не пошкодувати часу i ознайомитися хоча б з популярною лiтературою, (знайти її зараз зовсiм неважко), яка розвиває навички самостiйного мислення i розкриває секрети психологiчного впливу. Отримавши таку iнформацiю, ви зможете легше захиститися вiд гiпнозу натовпу i самозваних вождiв. Чим бiльше у нас буде людей, наступних подiбних рекомендацiй, тим важче буде перетворити народ на натовп. І тим скорiше ми пройдемо шлях вiд легко керованого стада до дiйсно свiдомого громадянського суспiльства. Починати треба з малого, тобто з себе.