Чи є в Росiї приватна власнiсть? Моя вiдповiдь звучить так: «швидше нi, нiж так
11 категорiй масового безправ'я
Чи є в Росiї приватна власнiсть? Моя вiдповiдь звучить так: «скорiше нi, нiж так». В результатi всього цього країна занурена в трясовину безпросвiтного рейдерства, в ходi яких сильнi (чиновники, силовики, кримiнал) захоплено «експропрiюють» слабких. Яскраво вираженi жертви незавершеностi перехiдного перiоду. Велика частина малого бiзнесу давно оплатила iнвестицiями в примiщення i землю, орендованi у держави i мунiципалiтетiв, їх реальну вартiсть. Але чиновники не хочуть знiмати їх з «гачка» оренди. Присвячений цьому закон № 159-ФЗ повсюдно саботується. Улюблений бiзнес дрiбних чиновникiв - розривати договори оренди, передаючи упорядкованi примiщення «своїм» людям. Мабуть, наймасовiша i найбiльш безправна категорiя власникiв. Вони не можуть нi оформити належну їм прибудинкову територiю, нi пiдвальнi примiщення з технiчними комунiкацiями, нi навiть вирiшити долю власного будинку, коли влада захоче його знести. Вони - жертви рейдерства у формi «точкових» забудов, захоплення пiдвалiв близькими до влади комерсантами, примусових реконструкцiй з переселенням на iнше ПМЖ. Реальних прав розпоряджатися своїм майном у них стiльки ж, скiльки у простих власникiв. Хоча вiдповiдальностi - набагато бiльше. Але вони теж не можуть оформити землю i пiдвали. У радянських ЖБК права були бiльш реальними. Багато хто з них повноцiнно розпоряджалися землею, яка тепер захоплюється пiд забудову. Яскравий приклад в Москвi - вул. Вавiлова, будинок 48 - ЖБК РАН. Тут перехiдний перiод пiшов назад - вiд соцiалiзму - до воєнного комунiзму. На вул. Новаторiв, де руйнували будинок з живими людьми, повiдомлення про знесення будинку взагалi не приходило (за законом повинно було прийти за рiк, хоча будинок належав ЖБК! Усерединi ТСЖ i ЖБК їх головами та правлiннями часто зневажаються права рядових членiв. У практику ввiйшло шахрайство при « виборах »правлiнь, i особливо при створеннi нових - фiктивних ТСЖ. Не сама масова, але сама ображена категорiя власникiв. А випливає їх трагедiя з абсолютного безправ'я. Договори на придбання ними квартир, як правило, вражають нерiвнiстю сторiн. Інвестор має право робити, що вiн захоче, аж до розiрвання договору в односторонньому порядку, а в пайовика - тiльки обов'язок заплатити грошi. Потiм в арбiтражному судi орендар чи власник землi (наприклад, Мiноборони) може розiрвати договiр з iнвестором собравшим з них грошi, «забувши» повернути їх пайовикам. А їх навiть не покличуть на судове засiдання, на якому крали грошi. «ЯБЛУКО» намагалося заповнити цю прогалину в Арбiтражному процесуальному кодексi, але Едро поправку вiдхилило. Мабуть, дуже жирна для когось годiвниця. Нi, ошуканi пайовики - жертва не беззаконня, а самого закону, який вiдверто плює на їх право власностi. Переселенцi iз старого житла опиняються в нестабiльнiй ситуацiї, отримуючи не свiдчення про реєстрацiю нової квартири у власнiсть, а «договiр короткострокового найму». У разi смертi власника власник в особi мiста або забудовника може вiдмовити його родичам в право успадкування. Бувають випадки, коли смерть чоловiка тягне за собою вiдмову в наданнi квартири у власнiсть iншому дружину. Як правило, частки не видiленi «в натурi», так як немає межування i кадастрiв. Значить, їх можна тiльки продати. Скупники землi набувають у таких власникiв як правило за безцiнь, дуже частi випадки шахрайського вiдчуження часток. Ще одна категорiя громадян, чиї права в радянський час були захищенi краще, нiж зараз. Я говорю не про «Ракушняк», хоча i їх не можна зносити без рiшення суду, про абсолютно законних ГСК, iснуючих по 30-40-50 рокiв з оформленими правами на землю i капiтальнi бокси. Пiддаються повсюдному i тотального розгрому з метою будiвництва на їх мiсцi нових комерцiйних гаражiв. У кращому випадку надається нове машиномiсце або компенсацiя за цiною, вдвiчi нижчою вiд ринкової (як в Некрасiвцi; як правило - нiчого не надається. На змученої рейдерством вул. Вавiлова (будинок 81) компанiя ЕСТА розгромила пiдземний гараж, що належав ГСК. Будiвельнi роботи почалися на даху гаража зi стояли там машинами та живими людьми. І це - незважаючи на те, що суди визнали право власностi низки власникiв на гаражi (!). Законопроект, який захищає права власникiв зносяться гаражiв Едро теж вiдхилило. Закон про дачної амнiстiї виконується вкрай слабо. Для оформлення дiлянок потрiбнi великi грошi. У пенсiонерiв їх немає. Часто комерсанти в змовi з головами дачних кооперативiв чекають смертi власникiв з метою захоплення їх дiлянки, є способи викинути безпорадних власникiв i за життя. Юридичнi механiзми, що враховують додану вартiсть, створювану iнтелектом, у нас напрчь вiдсутнiй, зате розвиненi способи присвоєння чужої iнтелектуальної власностi, наприклад, фонди, де «окремi особи володiють правом бiльш нiж на 1000 винаходiв, значна частина з яких не вiдноситься до їх трудової дiяльностi» (данi з системи ГАРАНТ). «По окремих статистичними даними, обсяг захищеної iнтелектуальної власностi не перевищує 1% ... Набирає чинностi новий вид присвоєння власностi у сферi нематерiальних активiв - iнтелектуальне рейдерство». У такiй атмосферi заклинання Президента про технологiчної модернiзацiї економiки звучать як голос волаючого в пустелi. Пустелi, їх якої витiкають останнi мiзки. Найбiльш безправнi власники дрiбних пакетiв, яким роками не виплачуються дивiденди, а суми виплат за акцiю iстотно нижче, нiж у великих акцiонерiв, у нього рiзко обмеженi (а то й вiдсутнi) можливостi спекулювати акцiями на бiржi. Для мiнарiтарiев ще прийнятий закон, що дозволяє примусовий викуп акцiй, що залишилися 5%. Серед них, до речi, багато людей, якi отримали акцiї колись за ваучери. Так би мовити, останнiй привiт вiд Чубайса. «У бiльшостi акцiонерних товариств в Росiї контрольний пакет акцiй (бiльше 50%) належить так званим мажоритарним акцiонерам, якi призначати генерального директора незалежно вiд волi iнших акцiонерiв ... Власник контрольного пакету акцiй в Росiї не зацiкавлений у виплатi дивiдендiв мiноритарiям, так як у нього є можливiсть сховати прибуток, направивши її на свої дочiрнi, дружнi пiдприємства, тобто не дiлитися прибутком з тими, хто не може впливати на його рiшення (що цiлком природно). Офiцiйно це називається «прийняти рiшення про направлення прибутку на розвиток виробництва». «У країнах з розвиненою економiкою i правовою системою не можна, будучи власником контрольного пакету акцiй заводу, в один прекрасний ранок прокинутися i дiзнатися, що в тебе немає нi акцiй, нi грошей за них, а твоїми акцiями володiє якийсь" добросовiсний набувач ", i у тебе немає нiякої можливостi повернути назад свiй бiзнес, тому що осiб, якi вкрали у тебе акцiї, нiхто не шукає, кримiнальну справу якщо й порушено, то призупинено, а твiй завод знаходиться у власностi особи, яка нiбито жодного вiдношення до шахрайства не має i в кращому випадку висловлює тобi лише спiвчуття »(цитата з системи ГАРАНТ). Природно, мова йде про росiйськi реалiї. «Незаконнi дiї, пов'язанi iз захопленнями пiдприємств, розкраданням цiнних паперiв, шахрайськими дiями щодо позбавлення акцiонерiв власностi, стали, на жаль, звичайним явищем сучасного економiчного життя». Прийнявши пакет «олiмпiйських» законiв, Держдума вразила їх у правах порiвняно з iншими громадянами. Росiї. Для краснодарцев спрощено порядок вилучення власностi пiд державнi потреби. У листопадi 2007 року «ЯБЛУКО» провело пiкет бiля Ради Федерацiї, вимагаючи особисто вiд Миронова вiдхилити пакет дискримiнацiйних законiв. Однак апеляцiя до його загостреному почуттю справедливостi не допомогла. Найсправедливiший людина в країнi забезпечив гладке проходження закону i зi спокiйною совiстю проголосував за нього сам. 7 вересня 2009 в 11:47 Сергiй Мiтрохiн Джерело Опублiкував 797 переглядiв 16-08-2018, 15:56
295 просмотров
|