Фiнал «iпотечного

Розмiр вiдсоткiв i цiни на квадратнi метри дозволяють з повною впевненiстю заявляти - те, що iснувало в Українi в останнi роки, це був не ринок нерухомостi, а саме казино! В результатi мiльйони українцiв потрапили в довгострокову боргову яму. Або в рабство - як вам завгодно.


Ось уже третiй мiсяць країна живе в режимi економiчного екстриму. Криза - вiн, звичайно, в усьому свiтi криза. Саме на свiтовi тенденцiї стало дуже модно списувати власнi прорахунки. Тим не менш, громадяни саме нашої країни несуть поки що найбiльшi втрати.

Положення позичальникiв рiзне. Однi вже встигли виплатити значну частину кредиту i тепер буквально з останнiх сил намагаються «тягти лямку». Частина позичальникiв - iз тих, хто не встиг зробити значних виплат фiнансовiй установi, серйозно готуються повернути рiдному банку ключi вiд квартири або автомашини.

Мiльйони громадян перебувають у станi «особистого дефолту». Типовi випадки активно обговорюються на iнтернет-форумах, учасники яких намагаються знайти хоч якийсь вихiд iз патової ситуацiї.

Отже, мiсце дiї - один з обласних центрiв Захiдної України. Сторони угоди: будiвельник iз зарплатою 5 тис. Грн. i банк iз першої десятки. Дата укладення договору - травень 2008 року. Об'єкт договору кредитування: «вбита» однокiмнатна квартира на околицi мiста вартiстю 50 тис. Дол. Початковий внесок - 4 тис. Дол. Щомiсячний платiж - 565 дол.

Майнове становище позичальника - йому належить третина невеликої батькiвської квартири. Перший фiнансовий поручитель - дружина позичальника, нерухомим майном не володiє, числиться на низькооплачуваної бюджетної роботi, до того ж перебуває в декретнiй вiдпустцi. Другий фiнансовий поручитель - тесть, нерухомим майном не володiє, зареєстрований у неприватизованiй квартирi, де окрiм нього живуть ще п'ять членiв сiм'ї. Заробiток тестя - 3 тис. Грн.

Динамiка погашення кредиту: до жовтня поточного року - у запланованому режимi, жовтень i листопад - валютний еквiвалент заробiтної плати рiзко зменшився, позичальник насилу проводить виплати тiльки вiдсоткiв, без погашення «тiла» кредиту.

У груднi позичальника звiльняють з роботи, мотивуючи тим, що будiвництво велося на кредитнi грошi, i його роботодавець тепер сам не цiлком розумiє, чим i як вiддаватиме також валютний кредит банку. Дружина позичальника продовжує перебувати в декретнiй вiдпустцi. Тестя переводять на неповний робочий день з вiдповiдним зменшенням зарплати до 900 грн.

Позичальник твердо вирiшує повернути своє придбання рiдному банку. Вартiсть заставної квартири за iнформацiєю позичальника на момент повернення «плавно» знизилася з 50 до 30 тис. Дол. Причому навiть за такою цiною продати її в принципi нереально, ринок нерухомостi не просто знерухомлений, вiн - у колапсi.

В результатi найбiльша фiнансова установа залишається iз заставою - квартирою, яку в кращому випадку можна реалiзувати за 20-25 тис. Дол. Адже аналогiчних пропозицiй по 30 тис. У. е. повнiсiнько, а тут ще й клеймо - «заставне житло».

Втрати позичальника на даний момент - трохи менше 10 тис. Дол. І загроза стягнення ще близько 20 тис. Дол. Квартири немає. Грошей немає, роботи й зарплати також немає. Цiлком можливо, що позичальник вмикає телевiзор, а там черговий чиновник бадьоро заявляє - у країнi нiчого особливого не вiдбувається, це, мовляв, свiтова криза винна.

Зрозумiло, що банкiвська установа також залишиться в накладi, оскiльки, продавши заставне житло за безцiнь, решту боргу в повному обсязi буде повернути практично неможливо. Адже протистоїть значнiй сумi боргу скромний 900-гривневий дохiд тестя.

Вже не викликає сумнiву, що зовсiм скоро у багатьох фiнансових установ замiсть грошей на рахунках збереться багато мiшечкiв iз ключами вiд квартир та автомашин, якi в самому оптимiстичному варiантi можна буде реалiзувати за пiвцiни. Альтернативи немає, якщо в листопадi тiльки кожний п'ятнадцятий позичальник не порушив термiни оплати своїх зобов'язань.


Договiр кредиту, будь-то споживчий, iпотечний, або для придбання автомобiля - це цивiлiзований спосiб полiпшення якостi свого життя прямо зараз. Дiйсно, за час виплати кредиту заощадження можуть знецiнитися, а житло подорожчати. А купивши квартиру, вже не доведеться витрачати кошти на оренду. Тому партнерськi вiдносини банк-клiєнт звичайно ж рiч корисна i взаємовигiдна. Для успiшної спiвпрацi необхiдно не так вже й багато.

З боку фiнансової установи потрiбен зважений пiдхiд до оцiнки платоспроможностi клiєнта й добре налагоджена робота служби ризик-менеджменту. З боку клiєнта - обґрунтована впевненiсть у тому, що сонце (особисте фiнансове) зiйде щоранку, що країна проживання забезпечить гiдну роботу i гiдну винагороду за неї чи адекватну «швидку допомогу» при тимчасовiй її втратi.

Разом з тим цивiлiзованого європейцевi навряд чи спаде на думку кредитуватися в грошовiй одиницi, вiдмiнної вiд тiєї, в якiй йому виплачується заробiтна плата. Так само як i громадяни США навряд чи побажали б прокредiтоваться в китайських юанях, монгольських тугриках або в українськiй гривнi.

Практика засвiдчила, що Україна занадто рано повною мiрою долучилася до такого блага цивiлiзацiї, як кредитування громадян. Мiльярди доларiв i євро, якi роздали позичальникам вiтчизнянi банки, величезною навiсом зависли i над простими громадянами, i над банкiвською системою, i над економiкою країни в цiлому.

Причому в ситуацiї виннi вiдразу всi сторони.


Замiсть того щоб будувати мiцний європейський дiм, вони загодували народ солодкими, але незаробленими цукерками, роздаючи нiчим не пiдкрiпленi i незабезпеченi грошi.

Не тiльки жiнки хочуть подобатися всiм. Як виявилося, багато українських полiтикiв готовi пiти на багато що, аби видати бажане за дiйсне й сподобатися всiм виборцям. Сумно, але багато хто повiрив у те, що Україна зовсiм трохи до рiвня розвинених європейських країн, повiрили в мiльйони новостворених робочих мiсць i в європейськi зарплати вже сьогоднi.


Дуже небагато банкiвських установ акцентували свою роботу саме на кредитуваннi реального сектора економiки. Замiсть цього, «бiлi комiрцi» надували мiхур iпотечного, споживчого та автокредитування.

Особливо тiсною стала спайка банкiв i спекулянтiв квартирами. Банки кредитували перекупникiв, отримували швидкий прибуток, а цiни на ринку нерухомостi штучно збiльшувалися. Фактично це була передпродажна полiтика, т. Е. Чiтка установка на стрiмке нарощування активiв за всяку цiну, щоб продатися якомога дорожче.

Легкi грошi пожежонебезпечнi. Не всiм вийшло продатися з небаченими коефiцiєнтами цiна-капiтал. Рано чи пiзно мишоловка мала закритися. І дiйсно, черга за українськими банками розсмокталася. Навiть досить символiчна сума угоди вже нiкого iз зарубiжних iнвесторiв не приваблює. Хто не встиг, той запiзнився, а створенi проблеми фiнансистам доводиться розгрiбати самотужки.


Забудовники перебували в ейфорiї, їм здавалося, що зростання буде нескiнченним, вони не хотiли навiть слухати про можливi неприємностi, тому й не готувалися до них. Коли ж з'явилися першi проблеми, спробували їх вирiшити методом страуса з використанням пiску.

Однак закритiсть i самообман призводять лише до поглиблення проблеми. Будiвельнi пiрамiди стiйкими бувають лише обмежений час.


Деякi чиновники, що мають вiдношення до розподiлу земельних дiлянок та утвердження дозвiльної будiвельної документацiї пiд час буму на ринку нерухомостi, «наколядували» цiлi стану.


Безумовно, частина провини в ситуацiї лежить на тих, хто пiдсiв на наркотик споживання, розраховуючи на те, що цiни на майно, що купується i особистi доходи будуть пiдвищуватися паралельними курсами.

Найлегше тепер в подивi розводити руками i випрошувати екстрену допомогу, посилаючись на те, що «нас обдурили», «нас заманили», «а куди дивилося уряд» i т. П.

Насправдi позичальники банкiв свiдомо ризикнули грошима i добробутом своєї сiм'ї в «iпотечному казино» пiд небаченi вiдсотки позик, пiд фантастичнi цiни купiвлi квадратних метрiв - i програли.


«Для того щоб виплатити кредит на машину, киянин пiшов грабувати автозаправку» ...

«Касир одного з супермаркетiв викрала з барсетки, залишеної покупцем у передкасовiй зонi, пластикову картку з грошовим внеском. Разом з картою перебував конверт з ПІН-кодом. Протягом декiлькох днiв грошi знiмалися з чужого рахунку i вся сума вiдразу ж використовувалася для погашення власних заборгованостей за кредитами ... »

«38-рiчний житель Донецька (до цього не мав конфлiктiв iз законом) зайнявся поширенням порнопродукцiї (записи дискiв вироблялися на домашньому комп'ютерi). Вся виручка пiшла на погашення простроченого кредиту ... »

«Завiдувачка сiльського магазином оформляла в банку фiнансовими поручителями власних кредитiв своїх знайомих, якi, не цiлком розумiючи свою юридичну вiдповiдальнiсть, без вагань пiдписувалися в банкiвських документах. Через якийсь час жiнка зникла i лише зрiдка телефонує своїм сусiдам, а кредити за неї виплачують односельцi ... »

«Листоноша одного з населених пунктiв Сумщини, вiдчуваючи труднощi при виплатi iпотеки, не придумала нiчого кращого, нiж погасити заборгованiсть пенсiями своїх клiєнтiв - пенсiонерiв селища ...»

Подiбнi iсторiї з кримiнальним ухилом тепер не рiдкiсть.


Не в мiру життєрадiсний Нацбанк завжди заспокоював громадськiсть твердженнями про те, що кiлькiсть «ризикованих» кредитiв не перевищує в портфелi банкiв символiчних 1-2% i з лишком перекривається прибутком фiнансової установи.

Експерти, примiром, Standard & Poor's вважали дещо iнакше. На їхню думку, ризики неповернення можуть сягнути 75% (!) Вiд загальної кiлькостi виданих у банкiвськiй системi країни кредитiв. Правда, коли аналiтики озвучували такi цифри, йшлося лише про ризики наростання проблемної заборгованостi в умовах назрiваючої кризи.

Високопоставленi чиновники нашої країни попередження Standard & Poor's порахували дилетантськими i не в мiру песимiстичними.

В результатi сьогоднi, вже й за офiцiйними оцiнками, 25% прострочення виплат - це жорстока реальнiсть. Тим часом позичальники втрачають роботу i зарплату. Кожен день на облiк до Державної служби зайнятостi стають 6-8 тисяч «новобранцiв». Зовсiм скоро їх будуть мiльйони.

Щомiсячнi ж платежi позичальникiв ростуть не по днях, а по годинах. Інтригуючi твердження про те, що гривня сильно недооцiнена i справедлива її вартiсть знаходиться на рiвнях iндексу Бiг-маку, т. Е. 1 євро має коштувати не бiльше 2,2 грн., В тiй чи iншiй формi тиражувалися в нас досить давно. Проблема в тому, що оголошували подiбну точку зору не письменники-фантасти, а вiдповiдальнi за стабiльнiсть фiнансової системи чиновники.

Тому немає нiчого дивного в тому, що люди, якi отримують зарплату в гривнях, вважали за краще брати в якостi валюти кредиту саме «вечнопадающiй» долар. Таких у країнi набралося майже двi третини (!) Вiд загальної кiлькостi залучених в небезпечнi кредитнi iгри громадян. Саме цим людям тепер належить оплачувати кредит iз щомiсячним вiдсотковим платежем, практично на 50% перевищує докризовий рiвень.


А вартiсть застав за виданими кредитами зменшується. Аксiома: автомашина, що виїхала за порiг автосалону, «автоматом» втрачає чи не 30% своєї вартостi. Але те, що вартiсть «безцiнного скарбу» (за версiєю пiар-служб будiвельних компанiй та представникiв бiльшостi рiелтерських агентств) -житлових i комерцiйної нерухомостi може впасти у два i бiльше рази, для багатьох виявилося неприємним сюрпризом.

Тут есть о чем задуматься заемщикам, в распоряжении которых оказалось вожделенное жилье по цене (с учетом процентов), за которую возможно вполне скоро можно будет приобрести два-три похожих объекта.

Задумались и банкиры, ведь залоги, страхующие их активы, вскоре могут «усохнуть» не только реально, но и официально. Им наверняка известно, что реальные сделки на рынке жилья если и проводятся, то зачастую с огромным дисконтом от среднерыночной цены. При этом некоторые банки массово выбросили в продажу залоговое жилье, но пока что выставили на него практически докризисные (вероятно, оценочные) цены.


В последнее время, пытаясь вырулить из замкнутого круга, чиновники предлагают целый ряд мер, которые якобы могут решить проблему людей, попавших в кредитную ловушку.


1. Накласти мораторiй на пiдвищення кредитних ставок банкiвською установою в односторонньому порядку.

Низька ефективнiсть мораторiю не викликає сумнiвiв у фахiвцiв. По-перше, депутати виключили пункт, згiдно з яким положення поширюється на договори, укладенi до набрання чинностi мораторiю. Тому всi договори, за якими ставки вже пiдвищенi, будуть дiяти по-старому. По-друге, як уже пiдкреслювалося, ставки по кредитах в Українi навiть до їх пiдвищення були на таких рiвнях, що уникнути особистого дефолту навiть платоспроможному позичальнику достатньо важко.

2. Вважати вiдсотки по валютних кредитах за фiксованим курсом у гривнi, розтягнути строк виплати кредиту, ввести кредитнi канiкули на виплату «тiла» кредиту.

Але от питання: кредити роздано, в тому числi i на кошти, якi вкладники банкiв тимчасово розмiстили на депозитах. Розриви мiж строками розмiщення депозитiв i строками, на якi позичальникам видавалися грошi, навiть до кризи були величезними. Тепер же вони багаторазово збiльшаться. Якщо вiдтягнути виплату за активами - кредитами, то як забезпечити своєчасне повернення депозитiв?

3. Перерахувати у гривневому еквiвалентi (наприклад, по 5,05) частину «тiла» валютного кредиту.

А це взагалi прямий шлях до дефолту конкретної банкiвської установи. Саме тому банкiри нiколи не погодяться добровiльно взяти на себе курсовi ризики позичальникiв.

4. Заборонити банкiвським установам вилучати заставнi квартири у боржникiв (згадаємо призабутi вже комунiстичнi принципи - «кожному за потребами»). Ухвалення саме цiєї пропозицiї надзвичайно шкiдливо, але малоймовiрно. Адже пiд удар ставляться пасиви - вклади громадян України.

Потрiбно не забувати i те, що є маса квартир, якi бралися в кредит зi спекулятивною метою. Брали їх i авантюристи. Серед позичальникiв часто попадається тюхтiй, який, не маючи достатнiх заощаджень i можливiсть їх створити в майбутньому, купував на позиковi грошi нове житло, престижне авто. За рахунок вкладникiв банкiв вiн не вiдмовляв собi нi в чому в той час, коли iншi громадяни свої покупки заробляли.

Чому не можна вилучити квартиру у спекулянта i авантюриста? Хто повинен оплатити їхнi забави? Вкладники банкiв? Бюджет? Платники податкiв? Нiчиїх грошей не буває.

Саме тому рiшення про неможливiсть звернення стягнення на заставу припустимi лише в одиничних, суто iндивiдуальних випадках - коли людинi справдi нiде жити, а вiн є добросовiсним позичальником i має можливiсть i бажання погасити свiй борг у майбутньому.


Не можна ставити питання про неможливiсть вилучення квартир, адже в такому випадку держатель iпотечного договору задасть цiлком закономiрне питання - «навiщо менi виплачувати кредит, якщо квартира i так моя?» Інакше не банкiри будуть заручниками всепрощенства i вседозволеностi. За авантюристiв заплатять добросовiснi спiвгромадяни - власники депозитiв у фiнансових установах країни.

Готуючи матерiал, автор мимоволi став свiдком доповiдi заввiддiлом заставного майна банку (останнiм часом саме цей банк викинув на ринок цiлу масовку автомашин i квартир) своєму начальству: «Так, я передзвонив iз приводу прострочення оплати платежiв за квартиру. Там молодий хлопець, вiн вiдразу почав грубiянити, сказав, щоб банк не переживав, що все буде «хокей» i кинув слухавку ... Я передзвонив ще раз. Запитав, коли можна зустрiтися i обговорити питання прострочення, вiн вiдповiв, що сам знайде мене через кiлька мiсяцiв, як тiльки у нього з'явиться час, i знову кинув трубку. Я весь час йому телефоную, вiн постiйно в нетверезому станi i постiйно грубiянить ... ».


Втiм, шанси на те, що банкiри раптом почнуть займатися благодiйнiстю, до якої їх закликає уряд, практично нульовi. У деяких країнах простих позичальникiв виручає держава, у казнi ж нашої країни таких величезних грошей немає.


Криза рано чи пiзно закiнчиться, до цього часу люди мають вирiшити для себе: вiрити чи не вiрити солодкомовним полiтикам, послужливим банкiрам, так само як i забудовникам з їх агресивною рекламою - «купуй сьогоднi, адже завтра може бути пiзно». Кожен повинен почати перемагати кризу з себе.

Це ми приходили в офiси, купували автомобiлi й квартири, на яких хтось за лiченi мiсяцi робив колосальнi стану, а ми залучали свою сiм'ю в добровiльне рабство i згоднi були платити безглуздi суми за дешевенькi (за європейськими мiрками) авто та квартири.

Тепер у багатьох випадках цi заставнi автомобiлi i квартири будуть масово викинутi на ринок i ще бiльше обвалять його. Наслiдки впливiв цих процесiв на саму банкiвську систему будуть чiтко виднi вже в кiнцi першого кварталу 2009 року. Хоча якщо вже найближчим часом валютне цунамi не буде зупинено i курс долара до гривнi не стане бiльш-менш адекватним, цiлком можна очiкувати наростання кредитної заборгованостi та виникнення прямих проблем у конкретних фiнансових установ ще ранiше, вже на початку наступного року.

Ну а клiєнти банкiв з безпрецедентної кризи повиннi дiстати головний урок: кредитами потрiбно користуватися вiдповiдально й умiти за свої дiї вiдповiдати.

Джерело: dle_leech_begin dle_leech_end dle_leech_end