Час збирати камiння

Який матерiал вибрати для зовнiшнього облицювання замiського будинку? Ось питання, яке ставить у глухий кут багатьох. Все тому, що оздоблювальних матерiалiв зараз такий достаток, про який у найсмiливiших своїх фантазiях не думали нi Монферран, нi Россi, котрi творили архiтектурнi шедеври виключно з натурального каменю. Класики знали секрети цього надзвичайно мiцного, надзвичайно красивого матерiалу, створеного найталановитiшим зодчим - природою. Матерiалу, здатного пожвавлювати фасади та зовнiшнi сходи навiть пiд вiчно похмурим пiтерським небом, - подивiться на будiвлi, столiттями що стоять на невських берегах, i коментарi будуть зайвi ... А якщо наслiдувати приклад предкiв i обробити свiй будинок натуральним каменем? Вiдповiдь очевидна: ви не прогадаєте.

Отже, перше важлива якiсть натурального каменю ми позначили - краса. Дiйсно, важко назвати iнший оздоблювальний матерiал, в якому так гармонiйно поєднувалися б строгiсть i ефективнiсть, монументальнiсть i витонченiсть. Санкт-Петербург i Берлiн, Амстердам i Єреван - ось перлини свiтової архiтектури, обрамленi в гранiт, мармур, туф ...

Другий, не менш важливий плюс каменю - його мiцнiсть i довговiчнiсть. Кажуть, кам'яна обробка будинку - на столiття, вона протримається стiльки, скiльки буде стояти сам будинок. Неправда! В Амстердамi виявили будинок, обробка якого виявилася старшою його. Виявилося, що в XIX столiттi власникам довелося знести стару будiвлю - вiдреставрувати його вже не було можливим, а гранiтнi ганок, зовнiшня сходи i цоколь зразка XVIII столiття були настiльки дорогi, що їх зняли i перенесли в новий будинок. І вони справно служать по сей день! Причому не просто служать - ще й прикрашають будову.

Мiнуси ... Звичайно, вони у каменю є. Головний об'єктивний недолiк натурального каменю - його вага. Дiйсно, вiн один з найважчих оздоблювальних матерiалiв. Але це аж нiяк не означає, що камiнь вiдразу ж слiд викреслювати зi списку претендентiв на обробку вашого будинку. Просто потрiбнi серйознi розрахунки, що враховують вид каменю, висоту будiвлi, тип обробки, способи крiплення. Зате - на столiття.

Ще один мiнус - точнiше, «страшилка», яку стали поширювати деякi видання та iнтернет-портали, пов'язана з ра-радiоактивних натурального каменю. Що тут сказати? Тiльки те, що все занадто перебiльшено. По-перше, радiоактивнi далеко не всi породи, а лише магматичнi (гранiт, дiорит, габро). По-друге, iснують санiтарно-гiгiєнiчнi норми i норми радiацiйної безпеки оздоблювальних матерiалiв, якi повиннi бути пiдтвердженi вiдповiдними сертифiкатами. Жоден поважаючий себе постачальник без таких сертифiкатiв мати не вiдправить на ринок партiю каменю. І жоден вимогливий покупець не придбає камiнь, не поцiкавившись, на якому родовищi i коли його добули, а також яким способом, i не прочитавши сертифiкат. Треба знати, за що платиш кругленьку суму, адже натуральний камiнь - один з найдорожчих оздоблювальних матерiалiв. Це, до речi, також вважається його недолiком. Насправдi, висока цiна - ще одна перевага каменю. Тому що хороше дешевим не буває.

Мiцний, як гранiт, гарний, як мармур
Якщо вже зайшла мова про постачальникiв натурального каменю, варто сказати, що свiтовим лiдером є Італiя, де обробляється близько 70% видобутого в свiтi каменю. Як тiльки з'являється бiльш-менш цiкавий камiнь, його спочатку завозять до Італiї i розкручують як бренд, а вже потiм поширюють в iнших країнах. Пов'язано це з тим, що в Італiї дуже сильнi традицiї роботи з натуральним каменем i майстри володiють унiкальними технологiями обробки i калiбрування цього природного матерiалу. Останнiм часом Італiю на свiтовому ринку став тiснити Китай, насамперед за рахунок поставок дуже дешевого каменю. Але який це камiнь? Якщо iталiйський має iдеальну калiбрування, то калiбрування китайського каменю залишає бажати кращого - рiзниця плит по товщинi може доходити до 10 мм!
Росiя поки вiдстає з видобутку каменю вiд iнших країн (якщо в Грецiї на одну людину припадає 50 кг мармуру щорiчно, у нас - 1-2 кг), але ця галузь виробництва в останнi роки прогресує.

Велике значення (особливо для якостi) має спосiб видобутку каменю. Найбiльш поширений - за допомогою вибуху. Дешево, але в каменi виникають мiкротрiщини, що зменшують його мiцнiсть. Та й нерацiонально пiдривати гiрську породу - третина цiлком придатного матерiалу йде у вiдходи. Бiльш економiчно вiдколювання породи за допомогою повiтряної подушки: в породi проробляється отвiр i закладається резервуар, в який пiд високим тиском закачується повiтря. Найдорожчий i найефективнiший спосiб видобутку - метод каменерiза. Нiяких мiкротрiщин i втрат цiнного матерiалу! Китайцi вважають за краще висаджувати породу, iталiйцi - рiзати.

Що ж у пiдсумку потрапляє на ринок оздоблювальних матерiалiв? Якi найбiльш популярнi у забудовникiв породи натурального каменю?
МРАМО? - в перекладi з грецького «блискучий» - повнiстю вiдповiдна такiй оцiнцi порода осадового походження. Приголомшливий за красою, вiдмiнно пiддається обробцi, але при цьому надзвичайно чутливий до всiх агресивних впливiв камiнь. Найчастiше його використовують для внутрiшньої обробки замiського будинку, рiдше - для зовнiшньої (наприклад, роблять мармурове ганок). Вартiсть квадратного метра - 35-150 доларiв, а ексклюзивнi сорти можуть бути не просто дорогими, а дуже дорогими!

ГРАНІТ - в перекладi з латини «зернистий» - магматичного походження, є еталоном твердостi i мiцностi. Завдяки своїм унiкальним властивостям: мiцностi, морозостiйкостi, малої стиранням i водопроникностi - використовується як для внутрiшньої, так i зовнiшньої обробки. Вартiсть «квадрата» - вiд 40 до 300 доларiв, «ексклюзив» обiйдеться в два-два з половиною рази дорожче.

Сланець вiдноситься до метаморфiчних порiд. Вiн не настiльки яскравий i барвисто, як мармур або гранiт, але колiр його шляхетний. Деякий час тому сланець використовувався тiльки для зовнiшнього декору (їм навiть мостили вулицi), а зараз його все частiше стали застосовувати як елiтного оздоблювального матерiалу. Особливо гарнi яскравi, помiтнi iндiйськi i африканськi сланцi. Вартiсть - вiд 75 доларiв за один квадратний метр.

Пiсковик - пориста осадова порода, яка всiм хороша, але боїться пiдвищеної вологостi. Обробляється пiщаник дуже легко, iдеально лягає i вписується в дизайн-проект. І коштує недорого - вiд 5 до 20 доларiв за «квадрат».

ВАПНЯК - порода органiчного походження. Дуже цiкавий камiнь, за допомогою якого можна створити неймовiрно красиву «картину», бо вiн мiстить скам'янiлi органiзми i рослини. Рiзновид вапняку - декоративний черепашник, що складається з химерних раковин древнiх молюскiв, - справжнiй подарунок для любителiв екзотики! Вартiсть вапняку залежить вiд його якостi, нижнiй кордон - вiд 5 до 30 доларiв за квадратний метр.

І каменю потрiбен захист
Можливостi зовнiшньої обробки замiського будинку натуральним каменем воiстину безмежнi. Наприклад, цоколь будинку, що стоїть на схилi крутого, порослого диким лiсом пагорба, обробляють «диким» гранiтом, а стiни - свiтлим вапняком. Гранiтна обробка практично зливається зi схилом, i створюється враження, нiби будинок врiзаний в гранiтну скелю. Видовище непередаване! Перелiк архiтектурних рiшень з використанням каменю нескiнченний, правда, є одне iстотне «але». Квалiфiковано працювати з натуральним каменем може далеко не кожен дизайнер i архiтектор. Фахiвцi повиннi не тiльки володiти високим художнiм смаком, а й знати чисто технiчнi деталi, враховувати сполучуванiсть одних гiрських порiд з iншими, щiльнiсть, пористiсть, водопоглинання, соле, морозо-, кислотостiйкiсть каменю, на основi чого - запропонувати оптимальний варiант крiплення, прорахувавши попередньо вага всiєї конструкцiї. У загальному i цiлому обробка каменем - це кропiтка праця, заснований на вiрному iнженерному розрахунку, iнакше витрати можуть не виправдати себе.

В iдеалi зовнiшня обробка повинна проектуватися в комплексi з усiм будинком. Це аж нiяк не означає, що не можна обробити каменем готову будiвлю, просто в цьому випадку можливостi архiтектора будуть обмеженi: конструктивнi особливостi вибудуваного будинку можуть не дозволити використати саме той камiнь, який подобається господаревi.

Справжнi майстри «пiдженуть» сам будинок i його обробку пiд власника, розроблять концепцiю будинку, врахувавши смаки та побажання тих, хто буде в ньому жити. Якщо господар бажає пiдкреслити грунтовнiсть i неприступнiсть володiнь - архiтектор вибирає темний мармур або гранiт, якщо хоче показати свою доступнiсть, вiдкритiсть, оптимiстичний погляд на життя - свiтлий мармур, вапняк, пiщаник ...

Починають, зрозумiло, з пiдстави. Для облицювання цоколя необхiдний щiльний, морозостiйкий камiнь, бажано темних тонiв, адже нижня частина будинку найбiльш схильна до впливу стихiї. Гранiт або пiщаник темного забарвлення буде тут як не можна до речi. Ефектно виглядає ганок з полiрованого гранiту, правда необхiдно нанести на нього спецiальнi протиковзкi смуги, iнакше ходити по таких щаблях в снiг або дощ небезпечно - вони перетворюються на ковзанку. А ось мармур використовувати для облицювання цоколя або ганку взагалi не варто: за кiлька рокiв вiн повнiстю втратить свiй товарний вигляд. Не витримають контакту зi снiгом, водою, брудом i пухкi породи - вапняк i черепашник.

Вибiр каменю для облицювання стiн диктується виключно мiркуваннями дизайну, i обмежень тут значно менше, нiж при облицюваннi цоколя. Можна смiливо брати свiтлий пухкий камiнь. Тiльки треба правильно обладнати водостоки, щоб вода з покрiвлi стiкала не по стiнi, а вiд неї, iнакше на свiтлiй поверхнi з'являться бруднi патьоки.

Головним обмеженням при виборi облицювального каменю для стiн є неприпустимiсть сусiдства силiкатних порiд (пiщаник) з карбонатними (мармур, вапняк, черепашник). При їх безпосередньому зiткненнi мiститься в силiкату кремнiєва кислота вступає в реакцiю з карбонатом кальцiю, що є основою вапняних порiд, i обидва каменi руйнуються прискореними темпами. Всi iншi породи можуть контактувати без особливого для них збитку.

Крiпиться камiнь за допомогою склеювальних мастик або сумiшей (так званий мокрий спосiб) або за допомогою рiзних крiпильних систем. Зустрiчається також i промiжний варiант, коли камiнь монтується на стiну механiчно, а простiр мiж ним i стiною заливається розчином. При цьому каменi крiпляться не тiльки «в стiну», а й один з одним.

Дуже обережного ставлення вимагає найкрасивiший i самий примхливий камiнь - мармур. Щоб вiн не пожовтiв, його укладають на бiлi клейовi склади i уважно стежать, щоб пiд пластини не потрапив який-небудь металевий предмет, наприклад цвях. З часом цвях заiржавiє, iржава пляма проступить на чутливому мармурi, i вiд нього буде не позбутися нiякими хiмiкатами.

Останнiм часом все ширше став застосовуватися навiсний крiплення на секцiйнi решiтки або пiдвiснi шини, що значно розширює можливостi обробки: мiж стiною i облицюванням постiйно циркулює повiтря, отже, не утворюється конденсат, а стiну не треба спецiально готувати до укладання каменю, бо для подiбного роду монтажу наявнiсть нерiвностей або вiдсутнiсть штукатурки значення не має.

Отже, обробка каменем завершена. Залишається останнiй штрих - захистити камiнь вiд шкiдливих впливiв. З цим зараз проблем немає: розроблено безлiч водо- i брудовiдштовхуючих просочень, а також складiв, якi оберiгають камiнь вiд кислотних дощiв, нафтопродуктiв, вiд появи мохiв, лишайникiв i мiкроорганiзмiв. Є навiть просочення, що захищають вiд хулiганiв - любителiв настiнного розпису аерозольними фарбами. Видалити з незахищеною поверхнi каменя аерозольну фарбу досить складно, а при просочення спецiальним складом це не складе особливих труднощiв.

При належному вiдношеннi кам'яна обробка будинку, як у випадку з згадуваним вище будiвлею в Амстердамi, може служити довше самого будинку.

Джерело: www.zagorod.spb.ru