Про цеглинах, хороших i рiзних

Вже кiлька тисячолiть цегла, мабуть, найпоширенiший будiвельний матерiал. Цеглою називають вироби, рiзнi за складом сировинної сумiшi, технологiї виробництва i навiть формi. Якi iснують види i властивостi цегли? Давайте розберемося.
Керамiчна цегла Традицiйно пiд цеглою розумiють брусок, виготовлений з глини. Стоять столiття церкви, собори, стiни та башти кремлiв i донинi вражають своєю красою i монументальнiстю, виконанi саме з керамiчної цегли. Крiм неповторного зовнiшнього вигляду, мiцностi i довговiчностi, до достоїнств такої цегли можна вiднести вогнестiйкiсть, високу звуконепроникнiсть, здатнiсть зберiгати тепло i врiвноважувати коливання температур, «невмiння» вбирати з навколишнього середовища шкiдливi речовини (в тому числi радiацiю).

За способом виготовлення розрiзняють цегли пластичного формування або напiвсухого пресування. У першому випадку пiдготовлена ??сировинна маса формується екструдером, потiм сушиться в камерi, пiсля чого обпалюється в печi при температурi, як правило, вiд 850 до 1000? С (окремi типи виробiв - понад 1000? С). У другому зволожену глину-сирець формують пресом пiд сильним тиском, а потiм, минаючи сушильну камеру, вiдправляють у пiч. Технологiя виробництва обмежує сферу застосування цегли напiвсухого пресування. Вiн має високе водопоглинання, тому його не можна використовувати до «нульового» циклу (фундаменти, цоколi, паркани) i у вологих примiщеннях. Разом з тим вiн виходить досить гладка i рiвна, так що цiлком пiдходить для внутрiшнiх перегородок будiвлi.

Будiвельний цегла
За призначенням керамiчна цегла пiдроздiляється на будiвельний (рядовий), облицювальна i спецiальний. Будiвельний служить для зведення несучих стiн i перегородок, якi

згодом облицьовуються, штукатуряться, фарбуються. Оскiльки така цегла схована за декоративним шаром, вимоги ГОСТу до його зовнiшнього вигляду мiнiмальнi: лицьова поверхня може бути грубою, шорсткою, не мати однорiдного кольору, допустимi криволiнiйнiсть, вiдколи до 10 мм (не бiльше трьох на вирiб). Важливо, щоб несуча здатнiсть цегли була достатньою. Для кращого зчеплення iз розчином бiчнi гранi цегли можуть бути рифленими.

Лицьова цегла Вiн призначений для оздоблення фасадiв та iнтер'єрiв. За ГОСТом в ньому не допускаються трiщини, вiдколи, вапнянi включення, плями, вицвiти та iншi дефекти. Вибираючи лицьову цеглу, треба особливо уважно стежити, щоб близько до її поверхнi або на нiй не було кулькоподiбних вапняних включень: при попаданнi вологи вони розбухають i руйнують цеглу. Причому зазвичай «косметичний ремонт» не рятує стiну - необхiдно облицьовувати її заново. У ГОСТ чiтко прописанi вимоги до геометрiї лицьової цегли: вiдхилення вiд номiнальних розмiрiв не повиннi перевищувати по довжинi? 4 мм, по ширинi? 3 мм, по товщинi + 3 / -2 мм; непрямолiнiйнiсть лицьових поверхонь i ребер - не бiльше 3 мм по ложку (довгої бiчної гранi) i 2 мм по тичку (малої бiчної гранi). Разом з тим на практицi строго дотримати цi параметри складно, оскiльки глина - матерiал «живий», при сушiннi та випалюваннi вона непередбачувано змiнює свої розмiри. Зазначу, що захiднi будiвельнi норми взагалi не передбачають допускiв по криволiнiйностi. І все ж в цiлому розмiри i геометрiя лицьової цегли, як правило, бiльш точнi, нiж будiвельного.

| Рiзновиди лицьової цегли - фактурна (з нерiвним рельєфом - «черепашка», «кора дуба» тощо. Або правильним геометричним малюнком на бiчних гранях) i фасонний (напiвкруглий, кутовий, скошений, з виїмками та iнших форм). Останнiй дозволяє вишукано оформляти вiкна, карнизи, створювати будiвлi з округленими кутами, виконувати арки, склепiння, колони. Крiм того, при використаннi його зникає необхiднiсть пiдрiзати звичайну лицьову цеглу.

Колiр Якщо для будiвельної цегли колiр не принциповий, то для лицьового це один з головних параметрiв. Сучасна керамiчна цегла може бути практично будь-яким, вiд бiлого до чорного, i навiть неоднорiдного кольору (наприклад «плаваючого» вiд темного вiдтiнку до свiтлого, вiд коричневого до синього, вiд жовтого до синього i т. Д.). Колiр залежить насамперед вiд технологiї випалу, а також вiд складу, якостi i кольору глини-сирцю. Треба вiдзначити, що на Заходi багато кольорової глини, що i визначає бiльше естетичне рiзноманiтнiсть iмпортних цегл. У нас же в середнiй смузi найчастiше добувають глину, яка пiсля випалу стає червоною. Рiдше зустрiчається бiла глина - цегла з неї має абрикосовий, жовтий або бiлий колiр.

Для розширення колiрної гами виробники змiшують глини декiлькох видiв, додають у сировинну сумiш барвники. Майже будь-який вiдтiнок можна отримати за допомогою ангоба i глазурi. Ангоб - це тонкий декоративний шар з бiлої або кольорової глини, який перед випалюванням наноситься на вiдформований вирiб. Глазур - кольоровий склоподiбний шар на поверхнi цегли, що має характерний блиск. Глазур виходить таким чином: спецiально пiдiбраною мiнеральною сумiшшю покривають вже обпалену цеглу, пiсля чого вирiб знову помiщають у пiч (технологiя двошарового формування). Додам, що завдяки подвiйному випалу зменшується водопоглинення цегли, а значить, пiдвищується його стiйкiсть до впливiв атмосфери. Серед нових розробок в областi «декорування» цегли - металополiмерне покриття, що дозволяє створити на поверхнi виробу несподiванi поєднання кольорiв, малюнки, написи.

Розмiр Як це не дивно, але в Росiї цегли єдиного стандарту з'явилися недавно в порiвняннi з тим, скiльки часу iснує в нас цей будматерiал, - в 1927 роцi. З тих пiр стандарт незмiнний - 250 х 120 х 65 мм для одинарної цегли, 250 х 120 х 88 мм для полуторного (хоча на дiлi вона не в пiвтора, а в 1,35 рази товще) i 250 х 120 х 138 мм для подвiйного . На заходi стандарти iншi, до того ж їх набагато бiльше. Серед найбiльш ходових - 200 х 100 х 50 (65) мм, 240 х 115 х 52 (71) мм. Крiм того, iмпортнi цегли можуть бути рiзнорозмiрними, оскiльки в Європi вважається, що кладка з цегли з нефiксованим довжиною пiдкреслює неповторнiсть будiвлi.

Порожнеча Важливий параметр для будiвельної й лицьової цегли - наявнiсть порожнеч. Бувають цегли повнотiлi, пустотiлi (ефективнi) i пустотiлi поризованi (надефективнi, «тепла керамiка»). У повнотiлих, як випливає з назви, отворiв немає. Їх найчастiше застосовують там, де потрiбно витримувати розподiленi навантаження - фундамент, цоколь. Але можна викласти нею i зовнiшню стiну. Однак щоб забезпечити нормативну теплопровiднiсть, стiни з них повиннi бути досить товстими (близько 2 м). Інша справа пустотiлi цегли. У них є наскрiзнi отвори (рiзної форми), завдяки яким вони теплiше (чим бiльше порожнеч, тим менше теплопровiднiсть матерiалу). А значить, стiни можна робити тонше (1,1 - 1,3 м). Крiм того, пустотiлi цегли легше, тому вiд них менше навантаження на фундамент. Зазначу, що лицьову цеглу майже завжди є порожнистим.

Нарештi, самий «теплий» цегла - поризована. У ньому, як i у виробi попереднього типу, є наскрiзнi отвори, однак структура самого матерiалу принципово iнша. У глину додають особливi органiчнi або мiнеральнi компоненти, якi вигорають при випаленнi, утворюючи дрiбнi замкнутi пори. В результатi, зберiгши всi переваги звичайної керамiки, поризована цегла iстотно полiпшує її теплозахист: якщо у саману найвищий коефiцiєнт теплопровiдностi - як правило, 0,280 - 0,4 Вт / м? С, то у поризованного - 0,18 - 0,22 Вт / м? С. Причому на мiцнiсть пори зовсiм не впливають. Бiльше того, вирiб стає легше, що дозволяє збiльшити його розмiри (вони можуть досягати 510 х 250 х 219 мм). Завдяки цьому, по-перше, стiни зводяться значно швидше, нiж зi звичайної цегли, по-друге, вони стають тонше (51 см), по-третє, спрощується кладка, оскiльки довжина поризованного цегли вiдповiдає товщинi несучої стiни, по-четверте, чи не потрiбно додаткової теплоiзоляцiї. На бiчних гранях таких каменiв є пази i гребенi, що усувають необхiднiсть у вертикальних розчинних швах. Це полiпшує теплозахист стiн, тому що зменшується кiлькiсть «мiсткiв холоду», i в той же час iстотно знижує витрати розчину. Фасади зовнiшнiх стiн можуть покриватися лицьовою цеглою або штукатуритися.

Марка Межа мiцностi цегли при стискуваннi визначає його марку. Вона позначається лiтерою «М» i цифрою, «що розповiдає», яке навантаження може витримати 1 кв. см виробу. Найчастiше зустрiчаються цеглу марок М-75, М-100, М-125, М-150, М-175, М-200, М-250, М-300. Цеглу марок 75 i 100 цiлком пiдходять для стiн 2 - 3 поверхового будинку, марок 125 i вище - для стiн багатоповерхових будинкiв, марок 150 i вище - для укладання в землю (фундамент, цоколь), а з цегли марок 200 - 300 зводять фундаменти « висоток », оскiльки навантаження на нижнi ряди кладки в цьому випадку дуже велика. Звернiть увагу: марки ставляться до всiх типiв цегли, так що пустотiла лицьова цегла марки 100 буде настiльки ж мiцний, як i повнотiла будiвельна тiєї ж марки. Ще один нюанс: межа мiцностi кладки на стиск залежить не тiльки вiд марки цегли, а й вiд марки розчину, умов його твердiння, а також вiд якостi кладки (товщини i щiльностi швiв).

Морозостiйкiсть В умовах нашого мiнливого клiмату це одна з найважливiших характеристик для цегли. Морозостiйкiсть вимiрюється кiлькiстю циклiв поперемiнного заморожування i вiдтавання водонасиченого виробу: чим бiльше циклiв воно здатне подолати, не змiнивши своїх споживчих властивостей, тим довше прослужить. Чому йдеться про водонасиченому виробi? Тому що морозостiйкiсть багато в чому залежить вiд ступеня водопоглинання матерiалу: адже волога, замерзаючи i вiдтаючи при перепадах температур, руйнує його структуру. А значить, чим менше вологи перебуває в порах керамiки, тим краще. За нормами водопоглинання цегли повинно бути не менше 6 i не бiльше 16%.

У технiчнiй документацiї морозостiйкiсть позначається буквою «F», а наступна за нею цифра говорить про кiлькiсть циклiв, якi цегла може витримати. У Центральному регiонi рекомендується застосовувати будiвельну цеглу з морозостiйкiстю не нижче 15 - 25 циклiв, лицьової - не нижче 50 циклiв.

Спецiальний цегла До спецiальних вiдносять цеглу, здатнi «виживати» в екстремальних умовах. Так, цегла вогнетривка застосовується для влаштування печей, камiнiв, димових труб. Вiн виготовляється з шамотної глини шляхом її випалювання при дуже високiй температурi. Ця цегла має високу щiльнiсть i витримує частi коливання температур (верхнiй рубiж - понад 1000? С); зазвичай буває пiсочно-жовтого кольору.

Окремої згадки заслуговує клiнкерна цегла. Його отримують в результатi високотемпературного випалу пластичних глин добiрної якостi до повного спiкання, без включень i порожнеч. Завдяки особливостям сировини i спецiальним технологiям виходить виключно мiцне, низькопористий, цвето-, зносо-, морозостiйкий й, як наслiдок, довговiчний вирiб (при тому, що хiмiчних добавок i барвникiв у сировиннiй сумiшi немає). Додайте до цього великий дiапазон розмiрiв, фактур i кольорiв («вогнянi» вiдтiнки червоного, сяючий жовтий, бiлий, коричнево-блакитний, вiдтiнок «пiд старовину», безлiч iнших варiантiв), i стане зрозумiло, чому клiнкер - оптимальне рiшення для облицювання фасадiв i ландшафтних робiт: мощення дорiжок, автомобiльних парковок та пiд'їздiв до гаражiв, сходiв, вiдкритих терас, водостокiв або внутрiшнiх дворикiв.

Силiкатна цегла Вiн виходить в результатi пресування сумiшi кварцового пiску i гашеного вапна. За зовнiшнiм виглядом i властивостями вiн iстотно вiдрiзняється вiд керамiчної. Його природний колiр - найчастiше бiлий або свiтло-сiрий, хоча при додаваннi в сумiш пiгментiв можна отримати практично будь-який вiдтiнок. Силiкатна цегла, як правило, щiльнiше i мiцнiше керамiчного, але має дуже високе водопоглинення, що обмежує область його застосування. Вiн може використовуватися для зведення стiн примiщень з низькою вологiстю повiтря, а також як декоративнi вставки в зовнiшнi стiни з керамiки.

Керамiчна плитка пiд цеглу
Крiм цегли, сьогоднi на ринку представленi облицювальнi плитки (з рiзних матерiалiв), що iмiтують їх зовнiшнiй вигляд. Досить широко поширена керамiчна плитка пiд цеглу. Вона порiвняно дешева, тому пiдходить тим, хто хоче заощадити, але отримати будинок з багатою «зовнiшнiстю», та ще з екологiчно чистого матерiалу. Плитка також застосовується для стилiзацiї пiд цегельнi будинки, зробленi з iнших матерiалiв (наприклад з пiнобетону), або для облицювання будiвель, фундамент яких не дозволяє використовувати цеглу. Тим часом деякi фахiвцi попереджають, що нерiдко плитка й той матерiал, до якого вона крiпиться, мають рiзний коефiцiєнт температурного розширення, через що облицювання може вiдвалюватися. У той же час для оформлення iнтер'єрiв плитка - вдалий варiант, тим бiльше, що лицьова цегла всерединi примiщення зайняв би багато корисного мiсця.

Бетонна плитка пiд цеглу Ще одна альтернатива лицьовiй цеглi - бетонна плитка пiд цеглу. Це рiзновид штучного каменю, виготовленого методом вiбролиття або вiбропресування iз сумiшi портландцементу, кварцового пiску, спецiальних (як правило, органiчних) наповнювачiв i добавок. У бiльшостi випадкiв бетонна плитка має нерiвний рельєф i стилiзована пiд цеглу древнiй (нерiдко начебто покритий патиною) або грубо оброблений вручну. Бувають вироби, що iмiтують клiнкер. Завдяки пигментам-барвникам колiрна гамма плиток практично не обмежена, так що, крiм стандартного набору (2 - 9 кольорiв), виробники можуть запропонувати будь-який колiр на замовлення.

Одна з переваг такої плитки - цветостойкость (звичайно, якщо при виготовленнi використовуються якiснi барвники). Вона обумовлена ??тим, що зазвичай бетон забарвлюється в масi, тому з часом не втрачає колiр. Крiм того, плитки мають дуже високу морозостiйкiсть - найчастiше 100 - 200 циклiв, тобто значно перевищує вимоги ГОСТу (70 циклiв). Оскiльки в створеннi штучного каменю «бере участь» портландцемент, як правило, тiльки високих марок, вирiб виходить вельми мiцним (марки 200 i вище). Морозостiйкiсть i мiцнiсть безпосередньо пов'язанi з водопоглинанням матерiалу: якщо воно знаходиться в межах норми (вiд 3 до 8%), то плитка надовго збереже свої механiчнi властивостi. Нарештi, бетонна плитка легка. Все це визначає сферу її застосування: зовнi будiвлi - облицювання фасадiв, цоколiв, вентиляцiйних i пiчних труб або вiконних прорiзiв, всерединi - обробка стiн, сходових прорiзiв, щаблiв, iнтер'єрних колон.

Як ми бачимо, сучасний ринок балує споживачiв самими рiзними цеглинами i їх декоративними «замiнниками». Залишається тiльки вибрати те, що потрiбно саме вам.

Джерело: