Але в останнi роки бiльшiсть держав, що розвиваються зумiли полiпшити баланси бюджету, знизивши сумарний дефiцит, зменшивши ставлення "держборг / ВВП" i скоротивши кiлькiсть розбiжностей вимог i зобов'язань за строками погашення в структурi держборгу. В результатi сьогоднi суверенний ризик - це бiльше проблема розвинених, нiж країн, що розвиваються.
І правда, пониження рейтингiв, розширення суверенних спредiв, що провалилися аукцiони з продажу держоблiгацiй у Великобританiї, Іспанiї, Ірландiї та Грецiї в минулому роцi стали гарним нагадуванням: якщо розвиненi країни не наведуть порядок у своїх фiнансах, iнвестори, гравцi на ринку облiгацiй i рейтинговi агентства можуть перетворитися з друзiв на ворогiв.
Нинiшня рецесiя погiршила стан бюджетiв розвинених країн. Найважче довелося державам, в яких бюджетнi проблеми вже стали традицiєю. Проводячи невизначену фiнансову полiтику в перiод економiчного зростання, вони проiгнорували проведення потрiбних реформ. А повiльне вiдновлення економiки i старiння населення ще бiльше посилять в майбутньому боргове навантаження в багатьох багатих країнах, включаючи США, Великобританiю, Японiю i кiлька країн єврозони.
Ще страшнiше виглядає монетизацiя дефiциту бюджету, яку вже взяли на озброєння ряд розвинених держав. Почавши масовi покупки коротко- i довгострокових держоблiгацiй, їх центробанки почали нарощувати монетарну базу в країнi. У кiнцевому рахунку великi монетизованi бюджетнi дефiцити збiльшать iнфляцiйнi очiкування, що може рiзко збiльшити прибутковiсть довгострокових держоблiгацiй i пiдробити пiд корiнь крихке вiдновлення економiки.
Бюджетне стимулювання - взагалi складне питання. Полiтикiв клянуть, якщо вони вводять заходи зi стимулювання економiки i якщо не роблять цього. Вiдмовившись вiд стимулювання (пiдвищивши податки i скоротивши витрати), вони можуть увергнути економiку назад в рецесiю, а дозволивши бюджетному дефiциту рости i далi, створять зашморг для економiчного зростання.
Для країн "Клубу Середземномор'я", що входять в єврозону - Італiї, Іспанiї, Грецiї та Португалiї, проблема держборгу стає ще складнiше, оскiльки вони вже втратили конкурентоспроможнiсть на свiтових ринках. Цi держави позбулися експортних часткою на зовнiшнiх ринках - "вiддали" їх Китаю та iншим азiатським країнам з низьким рiвнем доданої вартостi i вартостi робочих рук.
Недавнє рiзке посилення євро посилило проблему конкурентоспроможностi, оскiльки ще бiльше знизило зростання та збiльшило бюджетнi дисбаланси. Тепер питання, чи захочуть цi країни провести хворобливу бюджетну консолiдацiю i девальвацiю для запобiгання розвитку подiй за аргентинським сценарiєм - вихiд з валютного союзу, знецiнення валюти та дефолт. Латвiя та Угорщина вже продемонстрували своє бажання зробити це. Але чи захочуть пiти на такi болючi заходи Грецiя, Іспанiя та iншi держави єврозони?
Японiя i США останнiми зiткнуться з люттю учасникiв ринку цiнних паперiв: долар - головна резервна валюта в свiтi, i мiжнароднi резерви, головним чином у виглядi держоблiгацiй i казначейських векселiв США, продовжують активно нарощуватися. Японiя сама є кредитором i фiнансує свiй держборг переважно за рахунок ресурсiв внутрiшнього ринку. Але iнвестори будуть все бiльш насторожено ставитися i до цих країн, якщо вони не почнуть впорядковувати ситуацiю в податково-бюджетнiй сферi. США - "чистий" боржник зi старiючим населенням, великими субсидiями на охорону здоров'я, повiльним вiдновленням економiки i ризиком подальшої монетизацiї бюджетного дефiциту.
Японiя старiє навiть швидше США, економiчна стагнацiя знижує рiвень накопичень населення, а рiвень держборгу пiдповзає до 200% вiд нацiонального ВВП. Якщо на парламентських виборах у листопадi демократи програють республiканцям, з'явиться ризик, що проблема бюджетного дефiциту США так i не буде вирiшена. Республiканцi будуть накладати вето на пiдвищення податкiв, як демократи ветують зараз скорочення бюджетних витрат.
Але якщо для зниження реального значення свого держборгу США вирiшать використовувати iнфляцiйний податок, ризик падiння долара зросте. Іноземнi кредитори США не змиряться з рiзким зниженням реального значення їх доларових запасiв, а безладну втечу iнвесторiв з долара призведе до краху цiєї валюти, сплеску довгострокових процентних ставок i глибокої другої хвилi рецесiї.
| |
