Настiнний розпис: жива класика »Будiвельний портал - ремонт, нерухомiсть, облицювання, дизайн

Альфрейная живопис, архiтектурна обманка, гризайль, - якщо ви думаєте, що все це має вiдношення виключно до часiв давно минулим, то помиляєтеся. Сучасний житловий iнтер'єр повертається до класики. А де класика - там i живопис, в тому числi - живопис на стiнах i стелях.

Нове - це добре забуте старе. У сьогоднiшнiй Росiї ця нехитра iстина пiдтверджується, зокрема, збiльшеним попитом на художньо оформленi примiщення. Залишимо осторонь типову лiпнину, трафаретнi орнаменти - заможнi замовники тяжiють до приватного палацового iнтер'єру.

Ще кiлька рокiв тому рiвнi перегородки з гипрока, iмпортнi оздоблювальнi матерiали, що становлять безликий термiн "євростандарт", були незамiннi в обробцi офiсу або житлового примiщення. Зараз поняття "стандарт" перестало залучати i замовникiв, i архiтекторiв. На перший план виходить фантазiя, в модi - iндивiдуальнiсть. Живопис в сучасному iнтер'єрi стала проявом внутрiшньої духовної культури й смаку, вiдбиттям почуття гармонiї i мiри.

Можна вважати, що все почалося з ритуальних малюнкiв, якими нашi пращури стали прикрашати похмурi стiни печер. Або - з єгиптян, якi на початку III тисячолiття до нашої ери почали розписувати стiни гробниць, зображуючи сцени передбачуваного загробного життя.

Але найправильнiше вести вiдлiк вiд римських i грецьких фресок, якi виконували ту ж функцiю, що i сучасний живопис на стiнах: розсовували простiр, створювали додатковий обсяг, дозволяючи розширювати межi житла. Саме стародавнi римляни винайшли настiннi розписи, вiзуально розсовують простiр: на стiнi зображувалася перспектива - колонада або сад. Майстернiсть художникiв було таке велике, що обман можна було помiтити не вiдразу. Свiт, зображений на стiнi, сприймався як продовження реальностi. У римських будинках I столiття до н. е., що збереглися в Помпеях, Геркулануме, Остiї, розписанi художниками стiни є своєрiдним обличчям житла. Стiнний живопис, виконаний восковими фарбами, очолювала тодi в iнтер'єрi. Вона свiдчила не тiльки про смаки, культурний рiвень власника будинку, але i характеризувала його суспiльний статус, матерiальнi можливостi.

Другим народженням розпис стiн зобов'язаний Європi. Італiйськi майстри Вiдродження навчилися вiртуозно використовувати в настiнних розписах ефект iлюзiї, звiдки й пiшла традицiя "архiтектурних обманок", вiкон у неiснуючий свiт. (До речi, по латинi стiна - murus, звiдси i художникiв, що займаються розписом стiн, називають муралiстами). Чудовi твори архiтектури немислимi без живопису майстрiв.
У Росiю розпис стiн прийшла, коли було "прорубано вiкно в Європу" - в Європi в ту пору царював високий стиль, i без мальовничих панно на стiнах i стелях не обходився жоден будинок. Джерелом формування свiтських жанрiв цього мистецтва були запрошенi до Росiї iталiйськi та французькi майстри. Вiдомi художники-декоратори Д. Валериани, С. Торелли, П. Г. Гонзага, Д.-Б. Скоттi, А. Вiги, а також видатнi iталiйськi архiтектори Ф.-Б. Растреллi, Д. Кваренгi, шотландець Ч. Камерон та iн. Пiдготували блискучу плеяду росiйських живописцiв-монументалiстiв, що виконували разом з ними численнi замовлення iмператорського двору. Вже до середини вiсiмнадцятого сторiччя в Росiї з'явилися нацiональнi кадри. Не без сприяння європейських майстрiв у моду ввiйшли альфрейная живопис, стильнi гризайли, мальовничi архiтектурнi "обманки", рiзноманiтна колiрування i колiрний декор стiн залежно вiд призначення примiщень. Такий пiдхiд до оформлення iнтер'єру дозволяв мiнiмальними засобами досягти максимального ефекту.

Високий стиль

Сучасна спалах iнтересу до настiнного розпису - повернення до класичних зразкiв. Пересиченi строго функцiональним хай-теком, заможнi замовники створюють собi простiр для життя, родове гнiздо. Духу цих понять як не можна краще вiдповiдає настiнний живопис.

Втiм, використання живописних робiт в iнтер'єрi немислимо без продуманого загального стилю примiщення. Стилiстична приналежнiсть iнтер'єру диктує цiлком певний тип меблювання i оформлення. Європейське бароко - це мармур, позолота, багатi розписи, м'якi меблi, прикрашенi майстерно виконаним рiзьбленням i оббита оксамитом ... Раннє рококо - це витонченi дзеркала, вигадливi консольнi столики, пастельнi тони, поєднання бiлого з блакитним, свiтло-зеленим або рожевим. Класицизм вiддає перевагу прямим лiнiям, класичнi iнтер'єри вiдрiзняються яснiстю i гармонiйнiстю пропорцiй. Певним епохам i художнiм стилям властивi свої стiйкi комбiнацiї кольорiв. Це дає художникам-декораторам пiдставу оперувати такими термiнами, як "кольори iталiйського Ренесансу", "сполучення часiв королеви Вiкторiї", "палiтра модерна" ...

Колiрний дизайн стiн i стель вимагає певних знань про iснуючi стилi не тiльки вiд художника-декоратора, але i вiд замовника. Оформлення стiн пiд силу лише професiоналам. Воно стає на порядок складнiше, якщо в iнтер'єрi планується ще й розпис стелi.

Все багатство вибору

Вибiр кольору i прийомiв декоративної колеровки, крiм загального стилю iнтер'єру, зумовлений багатьма чинниками. Головнi з них - загальна стилiстична установка, призначення примiщення, ступiнь його природної освiтленостi, розмiри, спiввiдношення iз сумiжними кiмнатами, залами, коридорами, сходами. Інодi декоратор навiдрiз вiдмовляється дотримуватися побажань замовника i дiяти за запропонованою ним схемою, щоб не порушити змiст i гармонiю всiєї композицiї.

При плануваннi декоративних розписiв або рельєфiв необхiдно пам'ятати про чотири визначальних критерiях: простiр, масштаб, фактура, колорит. Художнiми засобами можна розширити простiр, вiзуально збiльшити висоту стелi, помiстити мешканцiв мiської квартири в античний дворик або зробити спостерiгачами пасторальної сценки сiльського життя. Якщо створювати малюнок з "облудної" перспективою, можна iстотно розширити простiр мiської квартири. Не дивно, що помилковi арки i вiкна i зараз часто використовуються в iнтер'єрах.

Надзвичайно важливий масштаб малюнка - адже розпис завжди стає головним елементом iнтер'єру, притягує до себе погляди. Всi зображення повиннi бути порiвняннi й з обсягом житла, i з людським ростом - гiгантоманiя може зробити простiр незатишним.

Доводиться застосовувати й рiзнi вiзуальнi хитрощi. Наприклад, в сучасних будинках, а також у мансардних примiщеннях звичайно низькi стелi - три метри i менше. Це створює в кiмнатi вiдчуття тiсноти - начебто на вас щось давить. Проблема вирiшується пiдбором свiтлих тонiв при фарбуваннi стiн i стелi, при цьому стеля повинна бути свiтлiше стiн. Мальовничий фриз, цокольнi декоративнi панелi i стiна мiж ними в тих же тонах, що й над фризом, - також допомагають "пiдняти" стелю.

Навпаки, у житлових будiвлях XIX-XX столiть висота стель, як правило, 4-5,5 метра. Природно, в спальнi або кабiнетi з таким "пiднебессям" людина може вiдчувати себе незатишно. Але досить пофарбувати стелю ледве темнiше стiн або скористатися технiкою плавного переходу вiд бiльш темних вiдтiнкiв на стелi до бiльш свiтлим на стiнах, щоб вiзуально зрiвняти архiтектурнi пропорцiї.

Технологiя сучасної розпису, хоча i зберегла старовинної назву "альфрейная", заснована на нових матерiалах. Художники сьогоднi працюють майже виключно темперними та акриловими фарбами. Причому воднодисперснi i акриловi фарби дозволяють майстровi шляхом пiдбору кольору i багаторазового накладення шарiв домогтися найтонших i неповторних колiрних вiдтiнкiв, врахувати фактор змiни штучного i природного освiтлення, влаштувати "гру" зi свiтлом.

Зараз попит на настiннi i стельовi розписи постiйно зростає. На жаль, майстрiв, здатних професiйно i стильно впорається з цим, не впавши на кiч, - не так багато. Будемо сподiватися, що iнтерес до класики не ослабне, а виконаних робiт буде все бiльше. Адже завдання художника - в тому числi i виховання смаку замовника.
Джерело: "Замiський огляд"